Після народження дитини я почував себе зайвим елементом у нашій сім’ї. Дружина повністю зосередилася на дитині і мене наче перестала помічати.
Я розумію, що їй одній з дитиною важко, пропоную допомогу, але вона її щоразу відкидає. Зате в нас постійно “гостює” то її мама, то її сестра.
Мені місця у цій сімейній ідилії немає. Я дружину чомусь тільки дратую, хоча до народження дитини у нас все було добре, я не давав приводу для такого ставлення до себе.
Не розумію, що відбувається. Дружина повернулася додому вже в такому відстороненому стані. Я не наполягав на якомусь спілкуванні, дав їй час отямитися, відпочити, думав, що це пройде.
Але вже півроку не минає. Зі мною вона спілкується, тільки коли щось потрібне. Сміття викинути, до магазину сходити, грошей на щось виділити.
При цьому з сестрою та мамою вона поводиться нормально, оживає, сміється, а при мені кам’яне обличчя і жодного натяку на бажання поспілкуватися.
Причин на мене ображатися в неї немає, об’єктивно я не зробив нічого такого, аби вона так поводилася. Я в неї питав і сам, що сталося, що не так.
У відповідь щоразу одне і теж, що все нормально, вона просто втомилася. От, наприклад, пропоную, що =я посиджу з дитиною, а ти там піди приляж, відпочинь, одразу відповідь, що не треба.
Останній місяць найчастіше я від неї чую, що треба грошей. Працюю банкоматом, можна сказати. Приходжу з роботи і відсиджуюся на кухні, щоб зайвий раз не дратувати дружину.
Вона у кімнаті з дитиною, а я на кухні. Вечерю готую, посуд мию, відео якісь дивлюся. Тому що якщо я входжу до кімнати, дружина підтискає губи, бере дитину і сама йде на кухню.
Читайте також: Кума моя не хотіла в п’ятдесят виходити заміж, але я їй все пояснила та розказала.
Але найчастіше в кімнаті вона сидить зі своїми родичками, у них там невимушена ситуація, поки в кімнаті не з’являюся я. Тоді настає тиша і якась напруга.
Мене це вже дуже зачіпає і злить. Я не розумію, через що так змінилися стосунки, що я роблю не так, і чому не можна просто поговорити як дорослі люди.
Якщо є якісь претензії – візьми й скажи про це, нащо постійно ходити насупленою? Я не кажу, що я весь такий ідеальний, але якщо мені не сказати, в чому моя помилка, я її і не виправлю.
Але в неї відповідь одна “все гаразд”. Наче я зовсім сліпий і не бачу, що все зовсім не так. До дитини мене фактично не підпускають, розмовляють крізь зуби, спілкуються тільки у справі. Це нормально?
Моя мама спочатку дружину виправдовувала, що та приходить до тями після пологів, але зараз навіть вона не розуміє, що діється. Пробувала з нею поговорити по-жіночому, але теж почула, що все гаразд.
Я так більше не можу. У своєму будинку не можу себе нормально почувати, вічне це напруження. Із дружиною живемо навіть не як сусіди, а гірше.
Чого вона досягає такою поведінкою? Щоб я почав скандалити і зажадав розлучення? Чи що сталося? Набридло все це терпіти, не розуміючи, що стало причиною і коли це все скінчиться.
