fbpx

Промаринував мене Андрій довгих п’ять років в коханках, це не так і багато, коли тобі двадцять, але, коли вже сорок п’ять? І я вже й до дружини не тягну і для дівчини теж не підходжу

З самого початку я завела ці стосунки, бо мені було самотньо, а увага молодого чоловіка, який був молодший за мене на три роки, мені дуже лестила і надавала крил. На той момент моя донька вже поступила вчитися, а я вже десять років була розлучена.

Мої попередні стосунки були ранні, були повні емоцій, непорозумінь і претензій один до одного. Зберегти перше почуття світлим і чистим нам не вдалося, і про це я найбільше шкодую. Що не просто виясняла стосунки, а вже, коли чоловік визнавав свою провину, все одно не могла зупинитися і продовжувала читати йому мораль.

Отож, в мене залишився гіркий досвід, донька і кіт, які додавали мені сил жити і працювати далі.

З розваг у мене залишилися хіба посиденьки з подругами, які теж були самотніми, бо розчарувалися в своїх чоловіках з різних причин. Зате ми чудово проводили час в кіно і ресторанах.

Якось пішла з подругою в ресторан і там зустріла Андрія, молодий, гарний, дотепний. Все почалося у нас дуже стрімко і я чесно скажу, що аж розквітла в таких стосунках.

Мені хотілося все отак зберегти, щоб і почуття, і не надокучав тим, що вечерю не приготувала, і сорочку не так випрасувала.

Йшов час і моє почуття ставало все сильнішим, а от у нього це було щось схоже на запасний варіант, коли немає потрібної кандидатури, то він мені телефонує і приходить.

А я все чекала і рік, і два, і три.

Чекала і старалася цю стару звичку доводити чоловікові очевидне довгі години не застосовувати. Знали б ви скільки мені на це пішло нервів.

Андрій говорив, що він не створений для шлюбу, але гіпотетично колись мріє мати дітей.

– Ти ж розумієш, Ніно, що я буду шукати жінку, яка ще здатна це зробити, ти ж достатньо розумна аби мати якісь ілюзії.

О, я запевняла, що я й розумна, і без ілюзій, і без надій.

Наче, це так весело, коли він приходить з великим букетом квітів, готує на кухні вечерю і ми весело проводимо час. Але ж справа в тому, що у мене зламалася пралка і Андрій сказав, що я маю інтернет, а там повно майстрів.

Коли у мене потік кран, то відповідь коханого була такою ж – виклич майстра.

Коли у мене розхиталися крісла і відірвалися дверцята від тумбочки – я теж мала сама знайти майстра.

Такі дрібні проблеми не потребують якогось подвигу, можна просто поспівчувати і сказати, щось на кшталт, що у тебе десь має бути номер перевіреного майстра, чи, що ти попитаєш друзів і даси мені номер, чи, що відремонтуєш сам. Коли жінка телефонує з такими питаннями, то вона може їх вирішити сама, це так, але, коли це вирішите ви, то вона вам і віддячить і запам’ятає.

Отож, під п’ятдесят я зрозуміла одну річ – мене вже не радують такі приходи Андрія, з оркестром і музикою. Зустрічі стали банальними, розмовляти з ним і не було колись про що, а тепер і поготів, готувати він так само не вмів і не вміє, а у мене вже від деяких його страв печія.

Я вже не хочу закривати на це очі і відчуваю більше радості тоді, коли він йде геть, ніж тоді, коли приходить.

Я так старалася себе покращити, щоб мати з ним стосунки, а, виявляється, я таких стосунків вже й сама не хочу. Я хочу лише аби він більше ніколи не приходив і якщо для цього треба витягти на світ божий стару звичку доколупуватися до всього, то я її таки використаю.

І от в мене питання – це у мене вже мудрість чи щось інше?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Зануртесь у світ захоплюючих життєвих історій! Підписуйтесь на наш YouTube-канал, де кожен відеоролик — це унікальна подорож емоцій та неймовірних подій.

Підписуйтесь зараз та долучайтеся до нашої неймовірної спільноти!

You cannot copy content of this page