fbpx
Історії з життя
Пропрацювала я все життя в бібліотеці, але 7 місяців тому вийшла на пенсію. Так як не вистачало кадрів, мене попросили повернутися на роботу. Пенсія у мене невелика, на життя особливо не вистачає. І я зраділа цій пропозиції. Але радість моя тривала недовго

Пропрацювала я все життя в бібліотеці, але 7 місяців тому вийшла на пенсію. Так як не вистачало кадрів, мене попросили повернутися на роботу. Пенсія у мене невелика, на життя особливо не вистачає. І я зраділа цій пропозиції. Але радість моя тривала недовго.

Коли діти дізналися, почали мене відмовляти, мовляв, у тебе онук і пора присвятити себе йому. Невістка вийшла на роботу, як тільки я стала пенсіонеркою. Весь час поки я була вдома сиділа з онуком. Але після мого рішення вийти на роботу, реакція дітей мене засмутила. Вони стали на мене ображатися. Відмовляти виходити на роботу. Говорити, що там копійки платять. А для мене і ці копійки не завадять. Дитину в дитсадок віддавати поки не хочуть, а йому вже майже три роки. Хочуть, щоб рік ще вдома посидів, а з мене зробити няньку. А я відверто не хочу перетворюватися з бабусі в няньку.

Я ще не настільки стара, щоб ставити на своєму житті хрест і віддавати себе повністю онукові. Я не відмовляюся з ним сидіти, але тоді коли я можу. Я дуже хочу вийти на роботу і жити своїм життя. Я не хочу ображати дітей, але вважаю, що теж маю право вибору. Чесно кажучи, я не очікувала від них такої реакції. Нехай це і звучить грубо, але дитина у них з’явилась для себе, а не для мене. Я своїх дітей вже виростила. Маю я право пожити трохи у спокої? І приймати сама рішення.

Як мені бути в цій ситуації? Йти на поводу у дітей або виходити на роботу? Я вже сама заплуталася. Вийти на роботу, значить поставити жирний хрест на добрих відносинах з дітьми. Залишитися сидіти з онуком – позбавити себе заробітку. Невістка каже, що бабусі завжди сиділи з онуками. І я зобов’язана сидіти і виховувати онука.

Але коли я стала мамою, мені ніхто не допомагав, і сина я віддала в дитячий сад в два роки. Бабусі не могли сидіти з онуками, і доводилося нам з чоловіком викручуватися самим. А вони в три віддавати не хочуть. І стали постійно натякати, як онукові без мене буде погано. Викликають у мене почуття провини, і у них це виходить.

Одна справа якщо б вони просто ображалися, але з невісткою почалися постійні сцени. У нас і до цього були не найкращі стосунки. А після мого бажання вийти на роботу, а вона ще більше на мене не взлюбила і стала сина накручувати проти мене.

А вчора я зателефонувала синові дізнатися як у них справи. Так він в так нечемно на підвищених тонах відповів, що все погано, тому що їм ні на кого залишити дитину, тому мені не сидиться вдома на пенсії. Мені стало так прикро. Невістка вже і його налаштувала проти мене. Чому це я повинна виправдовуватись? Я хочу вийти на роботу, я не хочу сидіти вдома. Та й зарплата зайвою не буде. Але що робити з дітьми? Як бути мені в цій ситуації? Адже старість не за горами, а якщо вони мені пригадають це і не раз. Син то в мене лиш один.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page