fbpx

При кожній нашій зустрічі мені продовжували висловлювати невтішні слова про мого чоловіка. Дрібні припущення переросли в вигадані розповіді про те, що його ніби то бачили з іншою. Зізнатися, в якийсь момент я майже їм повірила, але запитавши, в який день вони його бачили – заспокоїлася

Я вважаю себе дійсно щасливою людиною. На четвертому курсі університету я познайомилася з чудовим хлопцем. На моєму випускному вечорі він зробив мені пропозицію. Того самого літа ми одружилися, і стали жити разом. Але на жаль, мені довелося зіткнутися з людською заздрістю.

З Оленкою і Олею ми дружили з самої школи. Скільки всього ми з ними пережили на нашому шляху, і не згадати. Мені здавалося, що міцнішої дружби і не може бути. Як справжні подружки, ми часто зустрічалися за чаєм і розповідали один одному все. Між нами не було ніяких секретів. Ще на першому курсі мої подруги вийшли заміж, мені здавалося, що вони здобули тихе сімейне щастя.

З моїм чоловіком Олена і Оля познайомилися вже на весіллі. Він на них справив сильне враження, бо був чоловіком статним і помітним. Оля сказала:

– Пощастило тобі. Хоча такий тип точно зраджувати буде.

Проте я не особливо звернула на її слова уваги.

Після весілля ми з Іллею поїхали у весільну подорож до Парижа на місяць. Повернувшись, я першим ділом вирішила зустрітися з подружками в улюбленому кафе. І на мене, як не дивно пішов потік критики:

– Він очевидно тобі вже зрадив, та дітей не захоче і піде від тебе, ти його взагалі не втримаєш! Не просто так чоловік жінку у подорож дорогу везе – вину загладжує, так і знай!

Я це все не сприйняла серйозно. Однак, це був тільки початок. Що коїлось в них вдома я не знала. Тому зараз я підозрюю, що всі грішки, які вони приписували моєму чоловіку, брали з особистого життя.

При кожній нашій зустрічі мені продовжували висловлювати невтішні слова про мого чоловіка. Дрібні припущення переросли в вигадані розповіді про те, що його ніби то бачили з іншою. Зізнатися, в якийсь момент я майже їм повірила, але запитавши, в який день вони його бачили – заспокоїлася.

Саме в той час ми з ним їхали в інше місто. Напевно, треба було поставити собі питання, навіщо взагалі спілкуватися з такими «подругами». Але я все ж таки виправдовувала їх і говорила собі, що це все одно рідні мені люди.

Через певний час дівчата почали наполягати, щоб я покинула чоловіка. Оля і Олена запевняли, що без нього я почну нове прекрасне життя, що зараз я нещаслива. Я плакала і не знала, що мені робити. На цьому тлі у мене дійсно почалися дрібні непорозуміння з чоловіком. Я була знесилена, у мене все частіше був поганий настрій.

Нарешті чоловік не витримав, і сам вирішив зустрітися з Олею і Оленою. Взагалі я не хотіла цього, вважала поганою ідеєю. Але зустріч все одно відбулася.

Не знаю, про що вони там говорили, але спілкування зі мною вони припинили. Перший час було сумно, але потім я зрозуміла, що не отримувала від нашого спілкування нічого, крім негативу. Це вже і не дружба була зовсім.

Ми з Іллею знову стали жити душа в душу. Згодом я непомітно подружилася з дівчатами по роботі, про яких подруги раніше теж відгукувалися дуже невтішними словами. Вони виявилися дуже славними і веселими. Життя знову стало спокійним і щасливим. А ще через рік нашу сім’ю чекало поповнення.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картина – pexels.

You cannot copy content of this page