fbpx
Історії з життя
При розлученні зять подав заяву на розділ квартири, яка доньці в спадок дісталася. Я як дізнався аж сів. Це ж треба таке нахабство мати, прийшов на все готове і хоче шматок чужої квартири у якості сувеніру

У нас вдома зараз відбувається справжній апокаліпсис. Дочка розлучається з чоловіком і той вимагає частку квартири, до якої не має ніякого відношення. Раніше я відчував симпатію до зятя і мені тепер, як чоловікові, абсолютно незрозуміла його позиція. У мій час розлучень майже не було, нас виховали так, що шлюб повинен бути один і на все життя. А ще мене виховали як справжнього чоловіка. Я знав, що за дружину і дітей несу відповідальність я. Я їх захищаю і забезпечую. І мені навіть соромно подумати про те, щоб ділити квартиру з дружиною.

Свого часу я сам заробив на житло для своєї сім’ї, і довелось би мені розлучатися, не дай Бог, звичайно, – залишив би все до останньої табуретки дружині і дітям. Моя дружина спочатку була проти заміжжя дочки, говорила, що її залицяльник не викликає довіри. А я прийняв вибір дочки, при тому, що майбутній зять саме у мене просив руки нашої дочки, так би мовити. Мені здавалося, що дружина занадто хвилюється, і я особисто переконував її прийняти вибір дочки.

Після весілля молодята залишилися жити з нами. А коли не стало моїх батьків, то їх квартиру переоформили на дочку, щоб у молодих було своє житло. Незабаром у них і діти пішли: спочатку внучку нам подарували, а потім і онука. І наче ж добре жили. Я до них не ліз, дружина все постійно в гості моталася. Але як би там не було, шість років вони разом прожили. Те, що дочка подала на розлучення, було для мене великою несподіванкою. Скаржиться, що зять не допомагає ні з дітьми, ні по дому, що не хоче з таким чоловіком жити.

Як на мене, то це не привід для розлучення. Мужик повинен гроші заробляти. Та й взагалі, всі питання потрібно вирішувати, а не тільки що – до мами бігати в спідницю скаржитися, так розлучатися відразу. При розлученні зять подав заяву на розділ квартири, яка доньці в спадок дісталася. Я як дізнався аж сів. Це ж треба таке нахабство мати, прийшов на все готове і хоче шматок чужої квартири у якості сувеніру. Каже, що ремонт там робив за свій рахунок. Ну, так там же його діти житимуть!

Ой, не вкладається у мене в голові, що за мислення у нинішньої молоді. Та хіба чоловічий це вчинок? Я сказав, щоб навіть аліментів з нього не брала. Не потрібен моїм онукам такий приклад для наслідування. Тепер мені дружина дорікає, що це ж я дозволив дочці заміж вийти, хоч вона і відчувала, що то не пара.

Як мені пережити це все не знаю. Як дочку втішити? Як дружину заспокоїти? Я розумію, що потрібні якісь конструктивні дії. А дочка з дружиною тільки плачуть та голосять. Не хочеться батьківську квартиру ділити, та й ще з тим, хто її не заслуговує.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook