Як згадаю, як вона вічно як не зі шваброю, то з ганчіркою бігала, як приходила до нас в гості, та все казала аби я прибирала, бо Славчик чистоту любить.
Я спочатку віджартовувалася, що ідеально чиста квартира – то приклад змарнованого часу. Але свекруха такого не розуміла, вона ж ніколи не жила для себе, а завжди для когось.
Я не хочу собі такого материнства, тому підійшла до цього з розумом, вирішила одразу завести двох дітей аби це все перебути і потім жити довго та щасливо.
Що мені вдасться не було й тіні сумніву, адже я гарна жінка, Славко мене любить, жити є де. Але ж далі почалося.
Першим було те, що я не люблю готувати їсти. А хто любить? Є такі? Я робила так, як робила моя мама – баняк борщу, наліпила котлет і в морозилку, так само наробила вареників і заморозила. Я готувала щось раз, але на три дні.
Що тут такого? Тим більше, що Славко не мала дитина, може собі яєчню і посмажити.
Далі причепився до того, що в квартирі пилюка і я не прибираю, як його мама двічі в тиждень, а можу хіба раз в два тижні.
– А хіба у нас брудно?, – дивувалася я, – То ж не в селі, де болото несеться за кожним кроком.
– На кухні ноги липнуть до підлоги!
– То й що? Даринка розлила сік, я не дуже ретельно витерла, видно. Не подобається, то сам і прибери.
Я не кажу, він і прибирав, міг і їсти зварити, з дітьми погуляти.
Я справді не розрахувала сили, бо двоє маленьких дітей, то дуже важко, особливо, якщо вони такі неспокійні як наші. І саме через це я не могла приділити собі належного часу, нічого не встигала, але це нормально.
Мама моя завжди вибирала краще поспати, ніж порядок навести, казала, що вона надто багато працює, щоб ще бігати по хаті з ганчіркою. Тато не мав нічого проти. Мама мені казала, що як чоловік жінкою задоволений, то не бачить ні посуду в раковині, ні пилу.
Але то вдячні чоловіки, а мій знайшов собі іншу, сказав, що вона слідкує за собою і, головне, у неї в хаті чисто!
Я була певна, що він вернеться, двоє дітей, я гарна жінка, все у нас було добре, а побут, то таке, приберу вже, як так хоче. Але він не вертався.
Мені цікаво, що то за жінка у нього така, яка не дивиться, що в чоловіка є діти, а лізе в сім’ю. Для чого таке робити? Та й він з нею не одружився, хоч і не живе зі мною. Ось так їй, а вона що думала?
Я живу, як і жила, важко мені дуже, бо таки свекруха і чоловік багато допомагали з дітьми, але все одно, я не дам їм бачити дітей, через таку дрібницю мене покинути, їх покинути? Чисті хіба зовні, а в середині ось такі.
Та краще в мене буде в квартирі безлад, але я буду доброю і люблячою, ніж такою.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
