Приїхала до нас жити рідна моя тітонька , сестричка мого тата. Вона з півдня нашої країни, тож тато її забрав до нас у більш спокійний регіон. Тітонька моя завжди була жінкою дієвою, але ніхто і не підозрював, що вона почне робити переїхавши до нас.
Одразу скажу, що у тітоньки шестеро дітей. Я її поважаю, тому що вона зуміла працювати і ставити дітей на ноги. І все це без чоловіка. Мої брати і сестри успішні люди, які на руках свою маму носять.
Приїхала вона до нас, ніби й схудла після всього пережитого, ніби і змінилась, але вогник у очах був той же. Щойно речі занесла, давай до центру волонтерського дзвонити. ні, не допомоги просити, а роботи. Каже я вам буду помагати,хоч сніг відкину, хоч речі розберу, чи підмету. аби лиш допомогти. На слідуючий же день побігла туди.
Через тиждень, я дізнаюсь, що вона згрупувала людей, і вони співають. Хор організували. До речі, костюми собі тітка ночами шила.
На Різдвяні свята вони виставу для діточок зробили, маленькі актори теж участь брали. То плакали усі, і глядачі і актори і діти. Насміялись, наспівались наплакались.
Так дивно, я киянка і бачу купу своїх сусідів, які лиш і роблять, що жаліються на життя, погоду, чи ситуацію. а від людини, ака стільки всього пережила, я такого ні разу і не чула. Вона ходячий позитив і пауербанк. Здається, її енергії вистачить на освітлення цілого міста.
Вона у нас чотири місяці живе і за цей час змінила наше життя до невпізнання. У нас з’явилась купа нових друзів, причому не тільки в Україні. Тітонька, як магніт – притягує хороших людей.
Щиро сподіваюсь, що моїй тітоньці буде куди повернутись, що з моїми братами все буде гаразд, адже саме такі щирі і завзяті люди стають свічою у темряві для багатьох. Самі не згасають і не дають згаснути промінчику надії. навіть у найскладнішій ситуації.
Ольга Ю.
23,01,2023
Головна картинка ілюстративна.