Пустила сина з невісткою пожити до себе, а вони ще й незадоволені мною, бо бачте, я надто вимоглива до них у побуті. Ну, вибачте, мій будинок – мої правила. Не подобається – я не тримаю.
Син одружився два роки тому. Я вважала, що в двадцять років бігти до РАЦСу зарано, але мене не послухали. Син вирішив творити сім’ю, він її створив. Квартиру мами я переписала на нього ще до весілля. Квартирка, звичайно, не надто, але все одно який не який, а старт в життя доросле є.
Рік молоді жили у тій квартирі, а потім вирішили вкластись у будівництво. Син квартиру продав, батьки невістки також щось додали. На мене скоса поглядали, мовляв, дітям треба допомогти, а я допомогла – я квартиру сину віддала. А могла б собі залишити для здачі на пенсії.
Раптом невістка вилітає роботи і фінансове благополуччя почало просідати. Тоді вони й попросились пожити до мене. Я одразу знала, що нічого хорошого не вийде. Я себе добре знаю, розумію що жити зі мною складно. Але врешті-решт син про це в курсі. І якщо проситься жити, значить згоден. Чомусь до мами невістка не побігла.
Я з першого дня позначила, що у мене в будинку є певні правила, і їх треба дотримуватися. Наприклад, я спати лягаю о 10-й вечора. Після цього в будинку має бути абсолютна тиша, сплю я чуйно, а якщо прокидаюся, то потім не засну. Вдень у мене фоном завжди грає радіо, а чашку виделку і тарілку мою чіпати зась. Молоді покивали, ми стали жити.
Перший місяць пройшов без нарікань. Якщо вони щось робили не так, я про це спокійно говорила, вони виправлялися і ми мирно жили далі. А ось уже з другого місяця діти вирішили показувати мені характер, невістка почала перечити, син став пирхати і цокати язиком.
– Мам, давай не будемо доходити до смішного, гаразд? Що трапиться, якщо ти один день не послухаєш радіо? Та ти його навіть не слухаєш, воно фоном бубонить. Голова від нього вже дерев’яна після роботи.
– А навіщо тарілки протирати, якщо вони самі висохнуть? Ну просто я вважаю, що це марна трата часу, можна його витратити якось раціональніше.
– Мамо, а обов’язково в суботу розпочинати прибирання з самого ранку? Ми ж спимо! Всього десята ранку, а ти вже ганчіркою махаєш!
І таких діалогів ставало дедалі більше. Я не витримала і сказала, щоб вони збирали речі.
– Ось так виставиш нас, бо ми порушували твої безглузді правила? – холодно запитав син.
– Це не безглузді правила, це правила мого будинку, які ви, як гості, зобов’язалися шанувати. Чому я маю терпіти дискомфорт у власному будинку?
– Могла б хоч трошки увійти в наше положення і пожаліти нас. У нас зараз важкий період.
– Люди, у яких важкий період, радіють будь-якій допомозі, а не розповідають мені, як жити у моєму ж домі…
– Ти просто зробила все, щоб ми від тебе з’їхали. Гаразд! Я тебе зрозумів, дякую, мамо, врятувала, більше не звернуся, – фиркнув син і почав збирати речі. Невістка приєдналася.
Вони пішли. І я не жалкую про свій вчинок. Вони попросилися до мене, не я прийшла до них, не мені потрібна була допомога. Нічого протиприродного я від них не просила, просто дотримуватися правил, за якими я живу. Вважаю, що нічого поганого не зробила і вірю, що з часом вони мене зрозуміють. Чи не так?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
