Реакція свахи мене щиро обурила, якщо чесно. Знаєте, я ж принесла подарунок від щирого серця, як собі. Так, грошей я не витрачала в цьому випадку, але якби ж то мені хто таке подарував, та якби я була на місці свахи, то я повинна була б бути щасливою.
Однак, видно, що виховання в селі надто відрізняється від міського. При всіх гостях сваха почала розпаковку:
— Ну ж-бо, поглянемо що мені сваха аж з Італії привезла.
Я вже тоді сиділа ні в сих, ні в тих. Розумієте, подарунок це дар однієї людини, для іншої. До чого тут купа гостей мені не знайомих? Чого вони мусять на щось дивитись?
Кажу:
— Потім розпакуєте, не на часі.
Та вже мою сваху не спинити: тягне все і на стіл. Розклала і язиком цокає. Бере до рук і по колу, серед кумась своїх пускає, аби подивились. Потім усе склала і мені:
— Дякую, та я такого не потребую. Беріть собі, бачу, що з любов’ю збирали.
От яка сталась історія неприємна нещодавно у нас у родині. Я згадую, і прямо сльози на очі від обурення і несправедливості у мій бік.
Я ж людина міська, інтелігентна. Мене виховували так, що подібного не тільки зробити, а й придумати я не могла б. Однак, сваха моя, не така зовсім.
Вона з села лиш на весілля до сина і виїздила. Тому не дивно, що от так повелась у той день. Хоч мені все одно дуже образливо, бо на її місці я б дякувала. При її достатку і такий дар отримати? А та носа верне.
Отже, почати треба з того, що я вже вісім років за кордоном працюю. Їхала ще до того, як донька заміж за Макара пішла. Звісно, якби знала, що буде у неї такий чоловік, то б трішки і почекала б.
Однак тоді така ситуація була, що мусила брати торби в руки і за кордон рушати. Всі ці роки я важко працювала, прибирала хати італійцям.
Заробляла я гарно, бо руки маю золоті, та й людина я така, що підтримати розмову можу, пораду дати. Усі ті в кого я працювала від мене у захваті. Я роками у одних і тих же людей працюю.
Так от. Як і всі українці я додому передавала багато чого у передачах. Хто тут є, той мене зрозуміє. Інколи такі речі виставляють, що хоч плач – ну, як таку красу можна викидати?
Я й взуття нове знаходила, і техніку, хай не нову, але робочу. В моєму домі так усі меблі на італійські змінено. Так, не однакові. але служитимуть роками, десятиліттями.
Це зараз уже мені донька каже, що то не модне і коли різні табуретки і стільці то смішно виглядає. Але якщо меблі з Італії, то людина яка розуміє – оцінить. А яка не розуміє, то й з Монни Лізи буде сміятись.
Так і вийшло у мене зі свахою. Я ж приїхала в село до неї на ювілей. Так виморилась, бо ж везла з собою у подарунок сервіз італійський.
Бачте, я за роки роботи скільки посуду зібрала, що можна палац ним прикрашати і на тисячу чоловік стіл накрити, ще й на залишку буде.
Не все нове, але якщо якісна порцеляна, то одна тріщинка чи подряпинка ролі не зіграє, хіба не так. Так от я свасі зібрала порцеляновий сервіз на 12 персон.
Тут тобі і порційні тарілочки, і підставні, і супниця, і чайні, і кофейні чашки. Звісно, не все з однаковим малюнком і форма інколи різна. Ну, але давайте серйозно: в село і таке піде.
Та й я була рада що розгрузила шафу свою із посудом трішки. Знаєте як буває: не використовуєш і викинути шкода. А як є кому віддати та ще от так усе разом, то така радість.
Однак, сваха моя дуже не чемно вчинила. Уявіть, оте все з коробки витягла і давай кумасям своїм показувати. Ще й експерти: на світло дивляться, пальцем шкрабають.
Там їм потерто, там тріщинка, те криве. Так ніби у царські покої, а не в хату на краю географії принесене те все. Не очікувала я такої сцени зовсім.
— Дякую. – каже мені сваха, – Але несіть де узяли. А як вам важко, то я сама все те викину. Мені в домі такого не потрібно.
Мусила я все те везти додому знову. Цілий ящик посуду, порцелянового, італійського.
— Мамо, ти не права, – каже мені донька згодом. – Треба було порадитись. Мені дуже соромно зараз.
Ну так, їй соромно і звісно ж я не права. Просто, треба знати до кого їдеш і що везеш у подарунок. Порцеляну італійську не скрізь здатні оцінити.
А те що доні соромно, то добре, може скаже чоловіку і той хоч трішки матері зможе пояснити, як повинна поводитись справді вихована і інтелігентна людина.
Головна картинка ілюстративна.
