Роман служив на сході країни і приїхав додому не сам, бо закохався в «східнячку», як називала невістку свекруха. Любив Наталю Роман всім серцем і пилинки здував, оберігав від проблем і привчав до життя на заході країни. А тут і ліс і річка – Роман і рибачить і грибник затятий і в гори Наталю просить, але вона не розуміє в чому суть цього нудного заняття, краще б заробляв краще. А, коли з’явилася перша дитина, то вона так наполягала на кращих умовах проживання, що виїхав Роман на заробітки.
Рік не бачив дружини і віз їй мрію про власне житло. Наталя зустріла радісно, але матір щось не договорювала. Не розуміла свекруха такого захоплення Романа невісткою, ну гарна і що далі? Ні готувати, ні господарювати не навчена та й вчитися не збирається. Все в магазині купує і ні в чому собі не відмовляє. Але Роман тільки обіймав матір і просив аби не гризла невістки, як свекруха з анекдотів. Поїхав Роман знову на заробітки, бо треба було ще обставити нову квартиру, а Наталя сповістила, що знову при надії. Працює Роман і себе не жаліє, бо дуже додому хочеться. Повернувся, коли донечці був місяць, але щось мама знову говорила, що мало вона на Романа схожа. Той тільки радів, що буде красунею, як мама.
Вже він нікуди не їздив, окрім рибалки і полювання, а от Наталя й далі була незадоволена. Вона хотіла іншого і легшого життя, а не обслуговувати Романа, як вона це називала. І якось слово поза слово і виявилося, що вона Романа давно не любить, а вийшла заміж аби вирватися з сірих териконів і любить вона зовсім іншого чоловіка.
Пішов Роман зі своєї квартири, бо ж не буде виганяти дітей з хати. І втратив всякий інтерес і до життя і до хобі. Працював на державній роботі, де мало платять, але добре обмивають. Отак і мало закінчитися його життя, якби не Світлана.
Світлана приїхала до тітки в велике місто і залишилася, бо страшенно закохалася в сусіда по сходовій клітці. Тітка трохи їй натякала, що не треба цього робити, бо не дуже добре там зі спадковістю, але хто про таке думає, коли кохає?
З’явилася у них донечка і все б добре, але почав чоловік заглядати в чарку. Він не буянив, а навпаки, соромився того, що в такому стані, потім просив пробачення, потім починалося знову. В якийсь момент він вчинив те, що й батько. Тоді й Світлана зрозуміла про яку спадковість говорила тітка, а ще в донечки виявили відставання в розвитку.
Отак вона й жила в постійних пошуках нового методу навчання, в постійних пошуках коштів. Невеселе життя їй залишилося.
І от вони, Роман і Світлана, зустрілися на хрестинах спільних друзів і якось розговорилися, заусміхалися і навіть танцювали!
Виявилося, що Світлана любить гори, природу і рибалку, але не часто виїжджає, бо дитину на довго лишати не може. А Роман розказав, що своїх дітей не бачить, бо дружина вимагає платити за кожне побачення окремо від аліментів, оскільки новий чоловік не дуже заробляє. Тому Наталя викручується як може, бо кохання, то коли жалієш один одного.
А ці двоє ожили, помолоділи і скоро одружилися. Переїхали поки жити до Романової матері, бо не хотіла Світлана приводити до своєї свекрухи чужого чоловіка, вона ж має серце.
Спільних дітей у них немає, Світланина донечка вчиться взаємодіяти з соціумом. А Роман наполягає на переїзді за кордон, де особливі дітки мають більше можливості спілкуватися з однолітками і почуватися комфортно в суспільстві. Світлана ще думає, але Роман вміє переконувати, бо колишній запал в ньому горить і зараз. Він пішов на нову більш оплачувану роботу і абсолютно щасливий, коли дружина зустрічає його вдома зі смачним обідом, це таки приємно, коли про тебе піклуються і добре, коли це ще й цінують.
Фото ілюстративне.
