Одного разу Оксана (ім’я змінено) попросила посидіти свекруху з онуком, звична ситуація. Ярослава Михайлівна почала обурюватися, мовляв, що ж ви, нинішні матусі, такі нікудишні. Ось у вас же побут настільки полегшений, якої тільки техніки немає, а ви все скиглите і бабусь кличете. Далі – пишу від першої особи.
“А я цю мультиварку віддала, точніше, урочисто вручила Ярославі Михайлівні. Так, це був імпульсивний вчинок, можливо, про нього пошкодую. Але набридло, що тикають цими кухонними гаджетами, натякаючи, які ми, мами, нині ледарки і наважуємося допомоги просити.
До появи сина були рівні й хороші стосунки з мамою чоловіка. Я була бажаною невісткою, з хорошою зарплатою і посадою. Подарунки дарували один одному у свята, навіть базікали по душах.
На річницю весілля, перед появою сина Миколки, свекри подарували мультиварку. Поставила на підвіконня, ось так в коробці і забула. Тому що готую невеликі порції і мені простіше це робити в простій каструлі на газі. Думаю, підросте Микола – буду кашу в ній варити. Так і стояв цей агрегат в коробці і, напевно, дочекався б свого часу, якби не випадок.
Почала я дуже погано почуватися, втомлююся на рівному місці, все з рук валиться. Напевно, недосип ночами позначився. Все-таки мені вже 37 років. Була б мама поруч, але вона далеко…
Попросила Ярославу Михайлівну посидіти з дитиною, на огляд піти. Кілька разів вона допомогла. А потім її немов підмінили. Почала огризатися і дорікати, що вона “мені не нянька”. Я б і це проковтнула, допомога потрібна, а на няню чужу немовля залишити страшно, справа не в грошах.
Чоловік працює, хто в робочий час посидить? Живемо в одному районі, “добрі” люди розповіли, що про мене думає мама чоловіка і як величає: ледаркою, егоїсткою та інше. Я не здивувалася, це і по телефону не раз між іншим говорилося, мовляв, “чого вам не вистачає, все у вас є, ось ми свого часу…”.
Розізлилася я не на жарт, зібралася з дитиною, поставила на коляску коробку і відвезла до Ярослави Михайлівни. Вручила і сказала, що мультиварка щось ночами не встає, за дитиною не дивиться, до лікаря і у справах не відпускає. Не хочете допомогти – не треба. Але і знецінювати материнство за допомогою мультіварок теж не треба!
Прийшла додому, сиджу, розумію, що даремно, напевно, так різко з нею. Свекруха мені не зобов’язана. Але так прикро стало, що не змогла з собою впоратися”.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
