Ми дуже хотіли дитину, але у нас ні чого не виходило. І ось одного разу трапилося диво…
З ванної долинали вже звичні звуки. Все ясно: Валюха знову купила тест і він показав одну смужку. Що означає: у нас знову ні чого не вийшло. Вибач кохана за цинізм. Але бажання обзавестися потомством перетворилося у дружини в нав’язливу ідею. Наші ночі вже давно нагадують виробничий процес, а не ночі двох закоханих. Дружина чомусь заклала собі в голову, що якщо не стане матір’ю до 30, то не стане взагалі.
Експерт з питань сім’ї порадив нам з дружиною змінити обстановку.
…Ридання з ванної ставали голоснішими. Ясно: я зобов’язаний відреагувати і розділити страждання дружини. Але я більше не можу і не хочу перейматися і розділяти. Дістало і набридло. Відкрив двері ванної, спокійно забрав у неї з рук тест, кинув на підлогу і з задоволенням тупнув по ньому. пролунало противне плямкання.
– Іди, збирай валізу, – кинув недбало. – Досить ревіти.
– Ти мене виганяли-єшш, – завила Валя. – а-а-а …
– О Боже! – сів поруч на край ванни. – Наївненька, – обійняв Вальчині тремтячі плечі. – Ми їдемо відпочивати. Я цю філію дурдому тимчасово закриваю.
– Ні! – вона вирвалася. – Я не можу відпочивати! Ти мене покинеш!
– Якщо ти зараз же не зберешся, то я поїду відпочивати з секретаркою з сусідньої фірми.
– Тією, у якої зуби кінські? Такою товстою? Так вона ж тобі в матері годиться!
– І що? Одружуся з нею і всі діти будуть товстими скакунами з довгими зубами… Вони не стануть подавати мені склянку води в старості, а будуть іржати ночі на проліт. Ти для мене такого майбутнього хочеш?
Валька зависла. Захихотіла:
– Ну ти цинік, Кравцов. У мене немає купальника…
Кожна нормальна людина із середнім рівнем достатку хоч раз відпочивала у Єгипті. Тому, розповідати нічого. Було спекотно, смачно, ліниво і весело. Ми відзначилися на всіх екскурсіях. Накупалися і наплавались. До речі, шопінгувати ми вирушили в перший же вечір – за обіцяним купальником…
Я був готовий на що завгодно, тільки б моя дружина стала нарешті щасливою!
В один з вечорів, повертаючись з прогулянки, ми десь не туди повернули і опинилися на малолюдній вуличці. Тут теж світилися яскраві вітрини, крамнички, але відвідувачів в них майже не було. Мою увагу привернула одна крамничка, і сам не знаю чому я взяв дружину за руку і увійшов в двері. там панувала атмосфера урочистості і спокою. Млосно пахло східними ароматами. Замість електрики лавка освітлювалася палаючими в чашах факелами. Назустріч нам вийшла висока і струнка дама. Єгиптянки в загальному ж низькорослі і повненькі. Ця ж була зразком дівочої краси. Великі очі, кольору темного бурштину, що мерехтіли в м’якому світлі.
– Хатхор знає, що вам запропонувати, – сказала вона не голосно. – Дай руку, жінко. Ліву. Валя слухняно простягнула ліву руку. Єгиптянка взяла пляшечку, з якої стирчала тонка паличка, яка виявилася пензликом. На внутрішній стороні Валіного передпліччя вона намалювала те, що, як я потім дізнався з інтернету, називається анкх – ключ життя. В середину овалу капнула якоїсь ароматної рідини. Потім зняла з вітрини кулон на жовтому (золотий?) ланцюжку з таким же символом і одягла моїй дружині на шию.
– Як красиво! – захопилася Валька. – Тільки, напевно це дорога прикраса?
– Дуже дорога, – засміялася єгиптянка. – Воно вартує усього життя. З ним ти отримаєш те, чого пристрасно бажаєш. Але, твій чоловік може заплатити стільки, скільки побажає.
Я простягнув дивній жінці кілька купюр:
– Досить?
– Цілком. Дякую. Бажаю довгих років щастя ..
У номері Валентина сказала:
– Як добре пахне! Це місцеві парфуми? Треба пошукати такі. Слухай, а на якій мові вона говорила? Я ж англійської не знаю… А ми один одного розуміли. – Валя здивовано похитала головою…
В ту ніч ми вперше, за довгий час, любили один одного, а не робили дитину… А над нами витав солодкий дурманний аромат…
Парфуми дружина хотіла знайти неодмінно. Одного разу, вона навіть ризикнула запитати в одній парфумерній крамниці і дала понюхати руку – аромат все ще тримався на шкірі і не ставав слабкіше. Старий єгиптянин, господар крамнички, нюхнувши руку моєї дружини, замахав руками:
– Хатхор свої пахощі тільки сама роздає… Вони підсилюють бажання закоханих заради продовження роду.
– А як її знайти?
– Богиня кохання і родючості сама знаходить тих, хто зневірився. І дарує їм своє благословення. І запам’ятай красуне: будь-який з торговців, хто скаже, що у нього є аромат Хатхор, – обманює. Ми все таки купили у балакучого парфумера флакончик приємних парфумів…
Повернувшись додому, відразу поринули в справи, яких чимало накопичилося за час відпустки. Ми і думати забули про нашу проблему «знову не вийшло», а просто жили і любили. Я тихо радів – допомогла ж зміна обстановки!
Правильно порадив мені фахівець!
У той знаменний день Валюха за сніданком сказала задумливо:
– Діма, я ось що думаю… вибач за подробиці… Здається, у мене це… затримка. Причому, вже близько місяця… – вона схопилася. – Десь у мене тест був…
Через п’ять хвилин ми вже разом танцювали по кімнаті, а ще через десять Валя залипнула в нетрях інтернет-магазину
– Коляску треба вибирати заздалегідь, найкращу… І шпалери в дитячу…
Загалом, спасибі експертам у справах сім’ї та богині Хатхор – самотня старість нам більше не загрожує!
Автор: Дмитро.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
