У 1966 у мене з’явилась прекрасна дочка. Через 7 років шлюб розпався. Більше заміж не виходила, тому що не хотіла образити улюблену дочку. Все життя було присвячене тільки їй.
Вона отримала прекрасну освіту, роботу у відомій фірмі. Рано вийшла заміж. Їй була куплена і обставлена квартира в престижному районі столиці, адже я на той час могла собі це дозволити. Але незабаром з’явилися проблеми зі здоров’ям. А потім і на роботі.
Саме в той непростий період подруга моєї доньки більше не могла мовчати. Після почутого я ще довго дивилась на дівчину і не могла збагнути, що щойно почула про свою дитину. Я важко переживаю цей факт, тому що в нашій родині ніколи не було нічого подібного. І вона ретельно приховувала це від мене.
Одного разу, під час чергових відвідин, я все ж наважилась на розмову. Попросила свою дитину звернутись до спеціаліста, сказала, що її зовнішній вигляд уже видає її. Що тут почалось. За двері мене виставила ще й в слід скільки всього доброго побажала!
Дочка продала квартиру в столиці і купила халупу у якомусь маленькому селищі.
Погіршує ситуацію, те, що я вже геть стара. Мені потрібна допомога і підтримка. Нещодавно донька приїздила. Ніби й нормальна. Проситься до мене жити, обіцяє доглядати. Я з радістю повідомила новину соціальній працівниці, яка мене відвідувала і подругам, але вони мого захвату не підтримали. Вони в один голос кажуть, що донці потрібна лишень квартира але вірити я їм не можу. Справа в тому, що кожен із моїх знайомих уже пропонував догледіти мене в обмін на мою трикімнатну квартиру. Соціальна працівниця навіть договір приносила та я не підписала нічого.
Кому вірити, не розумію! Як не залишитись бездомною і нікому не потрібною?
З повагою, Олександра З.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головне фото – pexels.com.
