Ще у літку мій син повідомив, що надумав одружуватись зі своєю коханою. Ми були дуже раді і схвильовані, попросили його запросити сватів майбутніх для знайомства і обговорення майбутнього. Підготувались до приїзду сватів, як заведено – столи ломились від їжі. Посиділи гарно і потім ще кілька днів шашлики жарили і на риболовлю ходили. Коли ж ми приїхали засватати Олю, то очікували чого завгодно, от тільки не того, що побачили.
У нашому селі сватання то дійство справжнє. Свати ідуть селом із хлібом сіллю. Збирається рідня з обох боків. Сміх, примовки, музика. зрештою гуляння затягується до самого ранку і дуже схоже на саме весілля.
Ми їхали сватати Олю з таким же настроєм. набрали повні руки частування і коровай я замовила дорогий, аби перед сватами міськими не впасти у бруд лицем. Перев’язались, як годиться вийшли з авто і бачимо, що біля під’їзду нас не зустрічає ніхто.
Передзвонили сватам ще раз, може адреса не та, але куди там, таки ми туди приїхали. ну підняись на поверх, дзвонимо у двері відчиняє нам сваха у домашньому халаті. Сват узагалі в боксерках по хаті курсує, лиш Оля мов квіточка у платтячку гарненькому. А ми тут при повному параді з короваєм і вишитим рушником за п’ять тисяч.
Ну зайшли ми а сваха руками плескає усе і каже, що такого не чекала і що як так що ми не попередили що нас буде більше ніж троє.
Ми до столиці їхали три години, зголодніли дуже. засватали Олечку, все як годиться а нас припрошують: “ходімо кави вип’ємо”. Чесно, ми усі зареготали, бо під кавою щось інше зрозуміли. Заводять нас у зал. а там нічого, абсолютно нічого. Ні столу, ні навіть натяку. Виніс сват столик маленький, а сваха нам і справді по чашці кави усім в руки і вазочку по середині із цукерками, льодяниками поставила.
Ми каву випили, але що то для голодного із дороги? Пішла я узяла торбу нашу вийняла ковбаси домашньої, сала копченого, бринзи, зельцу, відкрила гриби що ми привезли сватам на пробу, тушонку рибну. Вісім чоловік нагодувати треба ж чимось.
Розклала я те все на столику і свати підсіли. Поїли ми і за комір залили. але тим, що самі й принесли. Приїхали ми о третій, поки посиділи “за столом” побалакали, а вже й шоста. І тут сваха видає:
— Ви нас пробачте, але сьогодні неділя нам завтра вранці на роботу. За весілля іншим разом побалакаємо, бо нам потрібно підготуватись на завтра я спати зарані лягаю.
Я думала нам постелять десь, але сваха встала із-за столу і тут був найнеприємніший момент – нас ніби як на вихід попросили. Тут навіть син мій став червонішим від рака, так соромно було усім.
Вийшли ми сіли в авто. Їхали мовчки першу годину. бо й слова ніхто мовити не міг, а потім сват як зарегоче:
— Хоч гарбуза нам не піднесли, але дали добре зрозуміти як до нас ставляться . – і каже у мою сторону. – Я б сина у таку родину нізащо б не пустив. Тричі подумай Наталю. чи треба тобі така рідня. І то ж лиш початок.
От і задумались ми усі кріпко. Навіть син мій поки до нареченої не дзвонить, хоч та щоденно набирає.
Ну добре, не має у вас традиції сватання, але хоча б розуміння, як приймати гостей є?
А ви б як відреагували? Були б проти такого шлюбу?
11,03.2023
Головна картинка ілюстративна.
