fbpx
Історії з життя
— Що? Та ти цілими днями вдома! подивись довкола, люба! Я зранку йду і ввечері застаю той же розгардіяж а ти ще й хничеш, що виморилась. Попросити маму про допомогу? Тобто ти будеш відпочивати, а мама замість тебе лад наводити? Оце вже ні! Двійнята, не привід перетворювати літніх людей на обслугу, краще час плануй і спи менше!

— Що? Та ти цілими днями вдома! подивись довкола, люба! Я зранку йду і ввечері застаю той же розгардіяж а ти ще й хничеш, що виморилась. Попросити маму про допомогу? Тобто ти будеш відпочивати, а мама замість тебе лад наводити? Оце вже ні! Двійнята, не привід перетворювати літніх людей на обслугу, краще час плануй і спи менше!

У мене прекрасні дітки-двійнята. Дві дівчинки – Аня і Маша, їм 3 роки. Скажу чесно, що мені дуже непросто з ними. Мій чоловік постійно на роботі, а я кручусь по дому. Кожен день одне і те ж: готування, прибирання, прання. І це все з двома маленькими непосидами. З ними дуже непросто виконувати роботу по дому, а похід в магазин чи проста прогулянка, то випробування. Діти розбігаються, щось просять, тягнуть мене в різні боки або лізуть на руки. А мені ж треба ще й покупки донести додому.

Вдома те ж: тільки я лад наведу в одному кутку, то розіллють щось, то іграшки та речі розкидають. Прання завжди купа, тільки встигаю переодягати дівчаток. А приготувати їжу, нагодувати, помити все … Я кручусь цілий день, а до вечора просто на ногах не тримаюсь. У мене немає ні хвилинки вільного часу. А мій чоловік вважає, що це не так-то й важко. Адже я цілими днями вдома, що складного в тому, щоб нагодувати і погуляти з дітьми? Він вважає, що втомлюється більше. Мій чоловік не розуміє, як мені непросто з двома галасливими непосидами. Він бачить нас тільки по вихідним, і в такі дні мені, звичайно ж, легше. Адже він може погратись з дочками, а я займаюся своїми справами. І природно, що у мене більше вільного часу. Тому чоловік і вважає, що кожен мій день виглядає приблизно, як той коли він є вдома.

Можливо, мені було б трохи простіше, якби нам допомагали батьки. Наприклад, якби бабусі забирали на кілька годин до себе Анну і Машу. Або приходили і допомагали мені з якоюсь роботою по дому. Але коли я сказала про це чоловікові, він категорично відмовився. Сказав, що я можу і сама впоратися з усім, а змушувати людей похилого віку робити мою роботу, це вже перебір. Але я ж не прошу про те, щоб вони готували мені їжу або, прали речі. Я просто хотіла б, щоб бабуся посиділа з онуками, поки я зайнята своїми справами. Або забрала дівчаток на цілий день, а я б була вільна і змогла все встигнути. Мені просто необхідний хоч невеличкий перепочинок! Я кручусь як білка в колесі, і не отримую жодної підтримки і допомоги! Я так втомилася від всього!

Не можу сказати, що наші батьки абсолютно не допомагають нам. Звичайно, якщо я попрошу їх посидіти з дочками, вони прийдуть. Але просити постійно я не можу, ще й чоловік проти. А самі вони не виявляють ініціативи. Їм більше подобається прийти в гості і трохи посидіти у нас ввечері. А мені, між іншим, ще треба і приготуватися до таких «посиденьок» – і прибрати в будинку, і до столу щось подати. Загалом, від таких візитів мені тільки додається клопоту.

Як мені переконати чоловіка в тому, що мені дійсно потрібна допомога? Може, варто частіше говорить йому, що я втомлююся? Або поговорити з батьками і пояснити ситуацію?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головне фото ілюстративне: firestock.

facebook