Я 47–річна заміжня жінка та мати двох повнолітніх дітей. У 23–річної доньки вже своя сім’я. Вона вийшла заміж два роки тому, а минулого року з’явилася на світ моя онучка. Дочка з чоловіком орендують квартиру, в декількох метрах від нашого будинку. Син нещодавно відсвяткував повноліття, він студент університету і живе поки що разом з нами. Чоловік скоро розміняє п’ятий десяток. Нещодавно він втратив роботу у зв’язку з скороченням. Іноді він знаходить підробіток, але більшу частину вільного часу він проводить на дивані та в ютубі.
Моєму шлюбу 24 роки. І весь цей час я дозволяла всім членам сім’ї висіти у мене на шиї. А кілька років тому з’явився ще один родич, чоловік моєї доньки.
Але один випадок усе для мене змінив. Як завжди, повертаючись увечері з роботи, я зайшла до продуктового магазину, щоб купити все необхідне для вечері. На вулиці була зима, не календарна, а справжнісінька, з морозом, снігом та ожеледицею. Перед самим будинком у мене порвалися пакети і продукти опинилися на снігу. А коли я спробувала їх зібрати, то послизнулась і впала. У цей момент мене осяяло. Чому я щодня повинна тягти важкі пакети з магазину, коли вдома на дивані без діла лежать двоє чоловіків. Саме тоді я зрозуміла, що якщо не зміню своє життя, то так і буду прислугою для своєї сім’ї.
Цього ж вечора зателефонувала дочка і сказала, що вони прийдуть до нас на вечерю.
Це вже стало традицією. Дочка з чоловіком щовечора приходили до нас поїсти, тому що вона цілий день займається маленькою дитиною, і вона зовсім не має часу на приготування їжі. На мою думку, головне бажання, а час можна знайти, тим більше, що сьогодні дуже багато техніки для кухні на допомогу господаркам. Просто дочка багато часу проводить в інтернеті, тож нічого й не встигає. Я вирішила почати із неї.
Я попросила дочку купити дорогою овочів на суп, попередивши, що вечерю будемо готувати разом, тому що я не встигла. На мої слова дочка відповіла, що вони зайдуть пізніше. Але я відмовила, відповівши, що ми вже спатимемо.
Дочка вирішила, що краще замовити піцу, аніж допомогти матері на кухні. Чудово, мені вдалося сьогодні позбавитись двох нахлібників.
Після цього на кухню прийшов чоловік, не дочекавшись запрошення на вечерю. Він також дуже здивувався, що я нічого не приготувала. У відповідь я висловила своє невдоволення з приводу того, що він цілий день пролежав на дивані, а міг би щось приготувати.
Але чоловік не вгавав, намагаючись з’ясувати, коли буде готова вечеря. Звичайно, він же звик бачити мене щовечора біля плити. Потім він намагався з’ясувати, що призвело до таких змін у мені. А я продовжувала йому дорікати тим, що він усі дні проводить на дивані, замість шукати роботу. Зрештою, чоловік від мене відстав. Так я позбулася ще від одного нахлібника.
А через кілька годин прийшов додому син і насамперед попросив грошей у борг. Цього разу я йому відмовила, сказавши, що він повнолітня людина, яка повинна вчитися сама себе забезпечувати. Як варіант, я запропонувала йому взяти кредит і влаштуватись на роботу, щоб була можливість його гасити. Ще я нагадала йому, щоб він більше не залишав мені речі на прання, а прав сам, бо я не прачка. Після нашої розмови син і батько здивовано обговорювали те, що сталося.
Цього вечора я відчула полегшення. Я зрозуміла, що діти виросли і мають жити своїм життям. А в мене з’явився час на себе. Я записалася в басейн і на йогу, що сприятливо позначилося на моєму здоров’ї. Тільки близькі ніяк не можуть звикнути до моїх змін і тому вирішили, що у мене почалася жіноча криза.
А як Ви ставитеся до того, що позбутися зайвих зобов’язань та приділити час собі?