fbpx
Історії з життя
– Слухай, ну тут правильного рішення немає, – сказала подруга, вислухавши всю історію.- Вибереш сина – можеш одна залишитися. Вибереш чоловіка – НЕ пробачиш собі, що покинула дитину. Але поговорити з колишнім тобі потрібно. Зрештою, ви до нього заочно Макса переселили, а він навіть не в курсі

Христина не думала, що опиниться між двох вогнів, коли виходила заміж вдруге.

Останній рік для неї був не просто важким, – пекельним. З першим чоловіком вони розлучилися досить мирно. Христина зібрала всі свої внутрішні сили, щоб уникнути конфлікту. Заради сина Максима. Хлопчик і так почав нездужати, неусвідомлено намагаючись примирити батьків.

Але все було вже вирішено. Христина з Олексієм спочатку одружилися без особливої ​​любові. По зальоту. Але сина обоє любили. Тільки через сім років зрозуміли, що жити заради дитини з нелюбою людиною – не правильне рішення.

Тому і розлучалися, намагаючись не сипати взаємними звинуваченнями, які накопичилися в процесі спільного життя. Вирішили, що Максим залишиться жити з матір’ю, але батько може відвідувати його, коли захоче і забирати до себе на вихідні.

А вже через рік обоє створили нові сім’ї. Колишній чоловік зустрів жінку, яку дійсно полюбив. Христина навіть пораділа. Молода дружина начебто спокійно сприйняла наявність сина і необхідність виплачувати допомогу.

У всякому разі, ніякого відкритого конфлікту не було. Максим із задоволенням періодично у них гостював. Розповідав, що дивиться з батьком і мачухою мультики і гуляє в парку. А ще друга дружина допомагає йому робити уроки.

– Значить, не ображають, – вирішила Христина. – Вже добре.

У неї ж практично відразу після розлучення на горизонті з’явився колишній шанувальник. Колись вони з Ванею вчилися в одній школі. Потім він намагався залицятися до дівчини, коли вона приїжджала на канікули. Христина взаємністю не відповідала. Хлопець це зрозумів. Одружився, але незабаром розлучився. Зрідка писав Христині в соціальних мережах. Вона відповідала коротко і сухо.

Але після розлучення їй раптом дуже захотілося відновити старі зв’язки. Вона сама вийшла на зв’язок з друзями юності. Так і зустрілася в одній компанії з Ванею. У того почуття спалахнули з колишньою силою.

Христина – таки не була від природи особливо ​​влюблива. Тому і другий раз вийшла вона заміж без тієї любові, про яку пишуть в романах. Може ще й страшно було залишитися одній. А може і тому, що колишній чоловік надовго не засидівся. Вона й сама не знала, чому так поквапилася.

Ваня ніби непогано ставився до Максима. Хлопчик не висловлював жодної незгоди через мамине заміжжя. Але після весілля все швидко змінилося на гірше.

Макс періодично вередував – не більше і не частіше, ніж інші діти. Але кожне його слово дратувало Ваню. Спочатку він просто робив зауваження, а потім почав на дитину голос підвищувати.

– Як це – не хочеш доїдати? Негайно їж! Ми не мільйонери, щоб тебе чимось особливим годувати, – тараторив вітчим за сніданком.

– Вань, заспокойся, – попросила Христина. – Максим не зобов’язаний з’їдати все, якщо вже ситий.

Син в цей час сидів, сумно вглядаючись в тарілку.

– Можна я до тата сьогодні поїду? – раптом запитав він.

Христина розгубилася.

– Ми ж хотіли ввечері в кіно сходити…

– Я краще з татом піду.

Христина подзвонила колишньому чоловікові і попросила взяти сина на вечір в гості. Той відразу погодився. Вона ж вирішила поговорити з Іваном про те, що той занадто суворий до пасинка.

Ваня ніби відчув, що на нього чекає серйозна розмова. Він сам приготував вечерю, відкрив до нього пляшку хорошого червоного. І почав першим.

– Христино, ти ж бачиш, Максиму краще у батька.

Дружина мовчала. Їй не хотілося цього визнавати.

– Може ти поговориш з колишнім? – продовжував Іван. – Нехай Макс у нього живе, а до нас на вихідні їздить.

Христина мало не поперхнулася їжею від такої пропозиції.

– Ні!

– Ти не перебивай, подумай. Дитині потрібно жити там, де їй більше подобається.

– Йому, може, на дитячому майданчику сподобається жити, то що тепер – намет там поставити?

– Ну ти не маєш рації, психологічний комфорт важливіше за все, я в інтернеті читав. І потім, раптом у нас будуть свої діти? Макс з ревнощів може їм нашкодити…

Христина здивовано дивилася на чоловіка.

– Ти мого сина намагаєшся виставити якимось ненормальним!

– Ти просто мама і не бачиш, як він поводиться. Нескінченне ниття, капризи. То з уроками йому допомога потрібна, то одне йому купи, то інше. Допомоги від нього ніякої, одні витрати…

– Це дитина, вона не може поводитись, як доросла!

– А я чому це терпіти повинен? У нього рідний батько є – нехай і займається своїм нащадком!

В ту ніч Христина сиділа на кухні без сну. Вона зрозуміла, що її ставлять перед вибором: або чоловік, або син. Здається, Ваня сам залишився на рівні підлітка. Рішення прийняти вона не могла.

Вдома запанувала важка атмосфера. З Іваном вони майже не розмовляли. Максим відчував: щось відбувається, тому після школи сидів у своїй кімнаті тихо, як мишка.

Промучившись кілька днів, Христина зустрілася зі своєю подругою.

– Слухай, ну тут правильного рішення немає, – сказала та, вислухавши всю історію. – Вибереш сина – можеш одна залишитися. Вибереш чоловіка – НЕ пробачиш собі, що покинула дитину. Але поговорити з колишнім тобі потрібно. Зрештою, ви до нього заочно Макса переселили, а він навіть не в курсі.

Так Христина і опинилася на кухні у свого колишнього чоловіка в компанії його самого і його ж нової дружини.

– Взагалі не заперечую, – сказав батько Макса.

– Нехай у нас живе, – погодилася його дружина. – У нього тут і кімната своя є.

– Бачитися з ним зможеш, коли захочеш, – продовжував колишній.

Христина дивилася на людей, які були готові прийняти до себе її дитину. І їй було дуже погано. Всі за столом розуміли – вона хвилюється через своє особисте життя. Дійсно боїться залишитися одна.

Домовилися, що поки що Максим переїде до батька на час. Хлопчик, який завжди охоче їздив в гості, не стримував сліз, розлучаючись з матір’ю. Відчував, напевно.

А через два тижні Христина попросила дружину колишнього зібрати речі дитини. Через півгодини вона за ним приїхала.

– Христю, йому у нас не так погано, – сказала їй мачуха Максима. – Я його не ображаю.

– Справа не в цьому, – зам’ялася Христина. – Ми розлучаємося з Ванею.

– Як? Чому?

– Так просто я зробила вибір.

– Вибрала Макса?

– Ні, себе. Не хочу жити з людиною, яка ставить мені такі ультиматуми. А дитина – НЕ футбольний м’яч, щоб її ось так перекидати.

– Але ти все одно май на увазі – ми Максиму завжди раді.

– І за це вам щиро дякую!

Христина забрала сина і повернулася додому. Їй треба було пережити друге розлучення. Але страху самотності більше не було. Вона відчувала, що нарешті-то вчинила правильно.

Автор: did opovidach.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page