Метод Матвія.

Вона згадала анекдот, який днями розповіла подруга.

Прийшов браток в магазин, щоб здати новорічну гірлянду.

– Не працює? – питає його продавець.

– Чому? Дуже навіть працює, – відповідає той.

– А в чому тоді справа?

Покупець зітхнув і відповів:

– Не радує…

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Ось так було і у неї: все начебто добре, але ніщо не радувало. І дивна річ, але з кожним місяцем лише накопичувалися.

Спочатку прорвало трубу у ванній, і вона затопила сусідів знизу. Потім подряпали крило її джипа. Потім щеня подруги, поки вони пили чай на кухні, зіпсувало її нові італійські туфлі. Ну, а коли серед ночі раптом впала картина і ледь її НЕ пришибла, то ВОНА зрозуміла, що десь явно накосячила.

Коли вона вранці розповідала про це колегам, маркетолог Свєта тільки знизала плечима:

– Принцип Матвія, дорога.

– Тобто? – не зрозуміла ВОНА.

– Ну, в Біблії написано: «… кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має».

– Хто буде віднімати?

– Ну хто-хто? – як маленькій, відповіла Світлана і підняла вона очі до неба.

– І що робити?

Світла зітхнула:

– Плюсувати.

– Що? – не зрозуміла ВОНА.

– Усе! – відповіла та. – І хороше, і погане.

ВОНА б забула про цей дивний принцип, але через кілька хвилин охоронець сказав, що подряпали друге крило. І тоді вона вирішила, що варто спробувати цей Свєтчин закон… Тому коли в обід директор розкритикував її новий проект, вона спокійно відповіла:

– Це на щастя, – і вийшла з кабінету.

Приплюсувала.

Потім вирішила зробити собі приємне – зайшла в улюблене кафе. Через 10 хвилин зателефонувала секретар:

«Давай назад. Шеф вирішив, що хтось із конкурентів зацікавився твоїм проектом, тому він терміново поставив його в розробку».

До кінця тижня на всі дрібні проблеми ВОНА відповідала: «Зараховується», «Плюсую», «На щастя». І згнітивши серце приймала й більші випробування: «Ну, добре, і це в скарбничку», «Все на краще».

І що дивно, але якимось незрозумілим чином цей принцип Матвія працював. Тому що десь віднімалося, але при цьому відкривалися якісь нові можливості. Причому там, де ВОНА зовсім не очікувала.

І коли від неї раптом вирішив піти Міша… вона навіть не здивувалася.

– Тобі що взагалі наплювати, що я зараз збираю речі? – обурено запитав він.

– Не наплювати, – відповіла ВОНА – Але ти за цивільний шлюб, не готовий до дітей і навіть не хочеш знайомити мене з друзями. У мене тоді запитання до себе самої: «А навіщо ти мені такий потрібний, якщо я за стосунки, хочу дітей і зазвичай душа компанії?» Тому твій відхід, Мішо, на щастя».

Той застиг вкрай спантеличений від таких слів і навіть перестав збирати речі, але ВОНА вже почала йому допомагати, витягнувши другу валізу…

Світлана була права: принцип Матвія працював, і тепер ніхто не відрізав шматочки від того, що вона мала. Навпаки, там, де було мало, звідкись приплюсовують. Якщо ж з’являлися проблеми, то як урок чи нагадування: не роби іншим погано – обов’язково повернеться. Але все-таки більше було хорошого. В рази більше. Просто хто помічає, що вже має, то дасться йому та й додасться!!!

Автор: Вероніка Kиpилюк

Фото ілюстративне.