Метод Матвія.
Вона згадала анекдот, який днями розповіла подруга.
Прийшов браток в магазин, щоб здати новорічну гірлянду.
– Не працює? – питає його продавець.
– Чому? Дуже навіть працює, – відповідає той.
– А в чому тоді справа?
Покупець зітхнув і відповів:
– Не радує…
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Ось так було і у неї: все начебто добре, але ніщо не радувало. І дивна річ, але з кожним місяцем лише накопичувалися.
Спочатку прорвало трубу у ванній, і вона затопила сусідів знизу. Потім подряпали крило її джипа. Потім щеня подруги, поки вони пили чай на кухні, зіпсувало її нові італійські туфлі. Ну, а коли серед ночі раптом впала картина і ледь її НЕ пришибла, то ВОНА зрозуміла, що десь явно накосячила.
Коли вона вранці розповідала про це колегам, маркетолог Свєта тільки знизала плечима:
– Принцип Матвія, дорога.
– Тобто? – не зрозуміла ВОНА.
– Ну, в Біблії написано: «… кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має».
– Хто буде віднімати?
– Ну хто-хто? – як маленькій, відповіла Світлана і підняла вона очі до неба.
– І що робити?
Світла зітхнула:
– Плюсувати.
– Що? – не зрозуміла ВОНА.
– Усе! – відповіла та. – І хороше, і погане.
ВОНА б забула про цей дивний принцип, але через кілька хвилин охоронець сказав, що подряпали друге крило. І тоді вона вирішила, що варто спробувати цей Свєтчин закон… Тому коли в обід директор розкритикував її новий проект, вона спокійно відповіла:
– Це на щастя, – і вийшла з кабінету.
Приплюсувала.
Потім вирішила зробити собі приємне – зайшла в улюблене кафе. Через 10 хвилин зателефонувала секретар:
«Давай назад. Шеф вирішив, що хтось із конкурентів зацікавився твоїм проектом, тому він терміново поставив його в розробку».
До кінця тижня на всі дрібні проблеми ВОНА відповідала: «Зараховується», «Плюсую», «На щастя». І згнітивши серце приймала й більші випробування: «Ну, добре, і це в скарбничку», «Все на краще».
І що дивно, але якимось незрозумілим чином цей принцип Матвія працював. Тому що десь віднімалося, але при цьому відкривалися якісь нові можливості. Причому там, де ВОНА зовсім не очікувала.
І коли від неї раптом вирішив піти Міша… вона навіть не здивувалася.
– Тобі що взагалі наплювати, що я зараз збираю речі? – обурено запитав він.
– Не наплювати, – відповіла ВОНА – Але ти за цивільний шлюб, не готовий до дітей і навіть не хочеш знайомити мене з друзями. У мене тоді запитання до себе самої: «А навіщо ти мені такий потрібний, якщо я за стосунки, хочу дітей і зазвичай душа компанії?» Тому твій відхід, Мішо, на щастя».
Той застиг вкрай спантеличений від таких слів і навіть перестав збирати речі, але ВОНА вже почала йому допомагати, витягнувши другу валізу…
Світлана була права: принцип Матвія працював, і тепер ніхто не відрізав шматочки від того, що вона мала. Навпаки, там, де було мало, звідкись приплюсовують. Якщо ж з’являлися проблеми, то як урок чи нагадування: не роби іншим погано – обов’язково повернеться. Але все-таки більше було хорошого. В рази більше. Просто хто помічає, що вже має, то дасться йому та й додасться!!!
Автор: Вероніка Kиpилюк
Фото ілюстративне.