fbpx

Свекруха моя за життя жодної мудрої книжки не прочитала, але вміє добре людьми крутити, особливо своїм сином.

Моя свекруха, жінка хоч і молода, але така темна, що й словами не передати. Там в голові пекельна суміш з «Битви екстрасенсів», «Зіркового життя», «Холостяка» і сотні серіалів.

Які йдуть по її телевізору, який купив мій чоловік зі супутниковою антеною.

Ростила його моя свекруха, за її словами, одна та душу в нього вкладала, але все виглядає так, що вона ростила собі дійну корову аби потім все життя ніде не працювати.

Бо так і є – пів життя мого чоловіка його забезпечував батько, який швидко зметикував, що його жінка ссе з нього гроші, далі син годував, бо віддавав всі зароблені гроші:

– Нащо тобі, Максимку, тих грошей? Хай у мами стоять, а то ти все на дівчат спустиш, а мама тобі притримає, – так вона казала язиком, але її руки діяли зовсім окремо.

Коли приходилося до грошей, то виявлялося, що мама просто купила собі новий плащ, щоб виглядати як люди, нові чоботи.

Як так добре розгребсти ті всі завали в хаті, то можна назбирати пів машини з взуття, яке вона купувала і яке за кілька носінь то облазило, то каблук ламався, то пряжка тріскала, адже вона купувала не якісне, а яскраве.

Син зичив гроші і їхав на заробітки, а матір сиділа вдома перед телевізором і навіть в селі города не садила.

– А нащо мені працювати та спину гнути? Там коби мішок картоплі вродив, а треба й погноїти, й зорати, й ямки поробити… Я краще куплю.

І вона купувала в борг. В селі було два магазини і в кожному вона була винна. Максим приїжджав з роботи, то його одразу ж перепиняли продавці магазинів і поки він доходив додому, то вже пів заробітку не було.

– Ти мамі жалієш на їжу? Я тебе ростила сама. В усьому собі жаліла, а ти тепер отаке матері кажеш???

– Але, мамо, – мимрив Максим та пасував.

Хоч хлопець і добре заробляв, але їхня хата була схожа на вічний ремонт і латана-перелатана шпаклівками та утеплювачами з піною. Та й молодому хлопцю хотілося вразити дівчат і зовнішнім виглядом, і розвагами.

Якщо чесно, то я б ніколи не звернула на нього увагу, бо ми були абсолютно різні. Він без вищої освіти, трудяга та бідняк. А ми були заможніші і я – одиначка, тато гарно заробляв та дав змогу закінчити університет , у мене робота хоч і без високої зарплатні, але вчителювання ще при пошані.

Коли нас вперше побачили разом, хоч ми просто були в одній компанії, то одразу донесли нашим батькам і вже на другий день, що мені, що йому говорили приблизно таке:

– То нема тобі кращої пари? Я тебе для чого ростила аби ти отак своє життя втопила?

Коли отак сильно відговорюють, то аж свербить зробити навпаки. Отак і з нами. Виявилося, що Максим дуже добрий і уважний. Він кутав мене у свою турботу та обожнювання, мов у теплий шарф, з ним було так добре, що я ще не відчувала такого з ніким.

Ой, ґвалту було, коли ми розписалися – не передати, але це нас тільки тішило.

Ми почали жити в моїх батьків, бо я реально не хотіла жити у Максима з таким «ремонтом». І тут включилася його мама наповну.

Виявляється, Максим і далі має віддавати за неї борги та робити її життя комфортним, бо у нас все є.

– Живеш в багачів, а матері сухаря жалієш? Он в вікна дує – то я так маю зимувати? Коли ти воду вже підключиш аби мати відра не носила та спину не гнула, бо я вже за життя зроблена…

Увага! Вона ніде не працює! Все життя отак собі живе, то яке «зроблена»? І що ви думаєте? Максим їй і воду провів і хату утеплив. Батко мені вже говорить і мама, що вони його дурно годують, бо толку від нього нема, мати живе собі як жила і лише Максим тепер живе у мене.

Найбільше мені робить нерви те, що ця жінка виграє у нас свого сина!

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page