Кілька років тому я вийшла заміж вдруге і маємо прекрасного синочка. Дім – повна чаша, турботливий чоловік, все прекрасно, але в кожній бочці меду є своя ложка дьогтю. Так і у нас.
Мій перший шлюб закінчився невдало. Ми розлучилися через 2 роки після весілля, просто не зійшлися характерами. У нас з’явилася донька, яка за взаємною згодою залишилася зі мною. Ні чоловік, ні бабусі з дідусями не планували її виховувати і відвідувати. Так минуло кілька років. А потім я дізналася, що мого колишнього чоловіка не стало.
Перший дзвінок від моєї колишньої свекрухи пролунав через місяць. «Я хочу побачити Марічку!», – почула я у слухавці. А за законом бутерброда з маслом – Марічка – вилитий батько. Ось просто нічого мого.
Звичайно, я перешкоджала всіляко їх зустрічам, але потім свекруха сказала, що подасть позов і виграє. І я зрозуміла, що вона не жартує. У неї в місті свій бізнес, зв’язку, гроші, вона точно доб’ється свого.
Я дозволила їм зустрічатися. За Марічкою приїжджав водій і відвозив її до бабусі. Я займалася чоловіком і молодшим сином.
А потім свекруха почала тиснути все сильніше і сильніше. Вибирати для Марійки школу, гуртки, одяг, університет… При черговій зустрічі я сказала їй, що вона або припинить, або я забороню їм бачитися. Вийшла конкретна суперечка. В кінці якої вона заявила, що я взагалі повинна віддати їй доньку, тому що у мене є ще дитина, а у неї більше немає, сина не стало, а Марічка – світло у віконці і неймовірно на нього подібна. Я здивувалася просто і виставила її за двері.
Тепер вона розумніша, не висловлює мені більше нічого, а діє через доньку. Маруся кожен раз повертається і каже, що бабуся ось те сказала, або ось це. Бабуся хоче, щоб я займалася цим, щоб робила ось так…
І у мене вся надія на те, що дитина пройде крізь ці “розмови” і зробить правильні висновки, тому що як бути в цій ситуації, я не знаю.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
