– Марина теж спочатку геть не вміла господарювати, ти не ображайся, що я так кажу,, – обернулася вона до мене, – але ж на правду не ображаються. Тільки останні роки якось все виправилося. А ти будеш мене слухати і все буде набагато краще і швидше.
Це вона говорила новоспеченій невістці, а я так само мило усміхалася. Їй то я розкажу, як стати ідеальною невісткою і зберегти психічне здоров’я та шлюб. Хоча тут ще залежить чи буде Славко так само підтримувати свою дружину, як мій чоловік мене.
Мені з свекрухою не пощастило, як самі розумієте, вона дуже любила прийти з перевіркою, позаглядати в усі куточки, вишукуючи павутину, пилюку і брудний посуд.
Якось я запхала брудний одяг у пралку, бо вона вже дзвонила у двері і вона таки ту пралку відкрила і годину мені читала лекцію, як правильно сортувати одяг. А чи раз ховала брудний посуд в духовку і вона так само його там знаходила.
Ще спочатку я думала, що вона справді хоче мене навчити, але з роками зрозуміла, що вона просто насолоджується своїм голосом і монологом, ставить себе в приклад, адже у неї справді все просто вилизано.
Але вона ніде не працює і ще й має безсоння, у мене таке враження, що вона з рук ганчірку не випускає.
Так от, вона мене перевіряла, жаліла свого синочка і просила його мене покинути. Максим мовчав, а коли вона йшла геть просив мене трішечки потерпіти, бо «маму вже не зміниш».
У Ірини Павлівни була якась чудо-здатність знати, коли я прилягла перепочити, бо вона одразу матеріалізувалася у дверях, чи тоді, коли дитина спить, вона як втискала палець в дзвінок, то відпускала тільки тоді, коли я відкривала. Далі висловлювала, чого це дитина плаче, а я стою. Далі кидалася колихати маля, посувала мене рукою:
– Я все зроблю, а ти йди прибирай.
І я терла та мила квартиру, хоч могла просто поніжитися біля дитини, порахувати пальчики, танути від усмішки немовляти.
– Що би ви без мене робили, – казала вона, – а вдячності від вас ніякої!
– Дякую, мамо, – бурчала я і закривала за нею двері пізно ввечері, коли вже й сам Максим лягав спати.
Але на моє щастя стався світовий прогрес в плані телефонів і супермаркетів. Саме це врятувало мій шлюб.
Свекруха телефонувала синові, що буде, а я з усіх ніг кидалася в найближчу кулінарію і купувала готові страви, гарно виставляла в контейнери в холодильник і частувала тим свекруху. Далі у мене з’явився гарний пилосос, посудомийка, пралка і двоє дітей, які мені допомагали швиденько прибрати квартиру, бо йде ревізор.
Звичайно, що я не мила вікна і не прала штори до великого незадоволення свекрухи, але робила вигляд, що я те й роблю зранку до ночі, що прибираю і готую, ще з дітьми встигаю уроки робити, на роботу піти і чоловіка доглянути.
Але я й далі не була гарною невісткою, бо не надто багато їй дякую за допомогу. Ви собі уявляєте?
Людина стільки років не дає мені спокійно в своє задоволення жити і ще й дивується, чого їй не дякують.
І ось нарешті її молодший син женився, що означає, що вона буде бігати перевіряти нову невістку, але зараз кулінарія так розвинена, що є чи не на кожному кроці, не те, що колись – тільки у великих супермаркетах.
А ще я пораджу Насті не шукати поваги у людини, яка не знає ні такого слова, ні такого почуття. Скажу їй хай просто прийме це як даність і диве своїм щасливим життям і щось мені підказує, що не така вже
Настя й проста дівчинка і ще свекруха отримає облизнів, але я її точно про це попереджати не буду. Буде сюрприз.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
