fbpx

Свекруха вперше на гостину завітала. Людмила не знала що то за людина і чого від неї очікувати, але прийняла гарно. Та ж їла пила, мило посміхалась, а потім розмовляти перестала. От просто замовкла і все

– Привіт, Лідо. Як справи? – вискочив мені назустріч однокласник Степан.

– Все добре, – пробурмотіла я і зрозуміла, що в нього явно не все гаразд. Брудний, неголений, стомлений.

Я іноді зустрічаюся з ним та його дружиною на вулиці. Людмила молодша за нього на 10 років, ідеальна дружина, так би мовити. Але нещодавно у їхньому житті все змінилося.

Степан одружений вдруге. Від минулого шлюбу він має доньку. Проживши з першою дружиною десять років, він покинув її через несумісність характерів. Інших подробиць він нікому не розповідав. Людмила теж була заміжня, але дітей у неї не було.

Зустрілися вони вже у зрілому віці, досвідчені та впевнені у собі. У Людмили була однокімнатна, а у Степана — троячка і мама. Мама жила окремо, тільки це не позначалося на самостійності чоловіка.

— Головне, щоб не був, як мій перший чоловік. З тим я добре сьорбнула — повторювала Людмила .

Ну ось рік вони зустрічалися і вирішили побратися. Людмила одразу після весілля переїхала до свого законного чоловіка. Степан добре заробляв, тому його дружина могла собі дозволити дбати про домівку. Вона і готувала добре, і за квартирою стежила, і чоловіка не обділяла увагою.

Минув рік, другий, третій. Занадто розмірене життя набридло Людмилі. Вирішила на фітнес піти, але чоловік вразив своєю реакцією:

– Фітнес? А навіщо витрачати гроші? Їдь до мами на дачу на город або з Юлькою, моєю донькою, бігай на стадіоні.

Людмила засмутилася і вирішила знайти собі якийсь підробіток в інтернеті. Тільки сяде за комп’ютер — чоловік уже потребує уваги. Вона хотіла вдень за роботу братися, так його приготовлена їжа почала не влаштовувати.

Раптом свекруха в гості завітала. Людмила її особливо не знала, тому навіть не уявляла, чого можна очікувати від цієї жінки.

– Привіт, невістко! Давно не бачилися, скучила за вами. Гарного я сина виховала, правда? – заявила мама Степана з порога.

– Ага, – пробурмотіла Людмила.

Свекруха ласувала частуваннями, а потім розмовляти перестала. Людмила розпитувати про причини не стала. Степан повернувся з роботи і відвіз маму додому. Коли приїхав від неї, настрій у нього зіпсувався.

– Як мама? – запитала Людмила.

– Та нормально. Тільки не сподобалося їй.

– Що? – здивувалася вона.

— Салати пересолені, скатертини не білі, нові штори не сподобалися, килими попросила назад повісити.

– Степане, але квартира наша. Ми захотіли та оновили все.

– Люда, квартира моя, та й килими мої – не чіпай мою маму! І штори старі назад поверни, мені ці теж не подобаються.

Людмила оторопіла. Але нічого у відповідь не сказала.

З того часу Степан серйозно змінився щодо відношення до дружини. То на роботі затримається, то у мами залишиться на ніч, то від вечері відмовиться. Людмила це все помічала, ходила без настрою, пироги дедалі рідше пекла.

— Сидить на всьому готовому, ще й незадоволена, — скаржився мені Степан. – Оце ще вигадала: до мами пішла жити.

— Жінці ж не лише гроші потрібні, — сказала я.

– А що ще? Любов? Мені вже 50 років, амурні справи у минулому. Ми ж не студенти якісь, Лідо.

— Незалежно від віку, кожній жінці потрібна увага та повага.

— Ну, ми іноді проводимо разом час, телевізор дивимось, у гості ходимо…

— Степан, не сміши мене. Їй нудно вдома цілодобово, на роботу б, але ти проти.

— Комп’ютер пильнувати — це не робота.

— А ти чому допізна працюєш із колегою жіночої статі? І помада випадково на сорочці опинилася?

— Це сталося, раз подумаєш. Я вибачився. Ти поговори з нею, бо від мене трубку не бере. Мені так не добре без неї.

При зустрічі я спробувала порушити цю тему, але Людмила вже давно прийняла рішення:

– Лідо, ну який Степан? Я більше не хочу з ним зв’язуватися! Мені одній краще жити, вільна та незалежна. Сама заробляю, сама витрачаю — нікому нічого не винна. Навіщо мені це прання, приготування? Мені і так добре. Він мені з мамою розповідає, як у цьому світі жити, я кругом не така і повертатись? Більше я не хочу заміж!

Степан довго не міг змиритися з рішенням дружини, але вибору у нього не було. Найцікавіше те, що він і досі думає, що скрізь правий і все робив вірно. Схоже дехто не міняється ніколи.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – intermarium.news.

You cannot copy content of this page