Отож, мама переконалася, що вдома нема нікого і тато точно пішов у справах і сказала мені, що вона вже двадцять п’ять років ховає від батька великий секрет, бо спочатку не сказала, а потім вже батькові не зізналася через його слова.
Мама була бухгалтеркою на великому підприємстві, тому збереження на ощадній книжці у неї були великі. Додайте сюди ще тата, який теж мав хорошу зарплату, бо працював у шахті і все складається якнайкраще – живіть і дітей ростіть.
Але перед самим розвалом союзу вже почали ходити чутки, особливо в тому колі, де час від часу мама була присутня, хоч вона не була аж в головних ролях, але щось їй тоді підказало, що скоро з грошима буде пшик.
Вона тоді зняла всі свої заощадження і якось умудрилася купити квартиру, в панельному будинку, але квартиру.
І ось буквально через місяць після цього всі прокинулася без заощаджень. Моєму батькові було дуже шкода грошей і він почав мамі докоряти, що вона он при посаді, при грошах працює і нічого не знала.
– Ти що чотири класи закінчила? Ти ж при грошах працюєш і не могла підказати нічого? А тепер ми бідні!!! Що робити?
Він ще багато чого мамі говорив, що вона до цих пір не може йому пробачити. Думаю, мама хотіла йому про це сказати. але після такого вирішила, що це буде її маленьким секретом.
Я тоді була мала, два роки мала чи й більше, але суть у тому, що стосунки між батьками погіршилися і жили вони один з одним лише тому, що в дев’яності було вдвох легше вижити, ніж розійтися.
Я не пам’ятаю аби батьки якось сміялися над чимось разом, кудись ходили в гості, просто якісь такі сусіди, які один одному не набридають.
– Доню, ця квартира мене всі ці роки одягала і помади купувала, – повчала мене мама, – Повір, будеш все в сім’ю віддавати, то ніхто цього не оцінить, а мати маленькі радощі в житті ой як треба. Це я тобі кажу з дзвіниці тридцятиріччя шлюбу, звичайно. Ти зараз любиш і думаєш, що твій Віктор найкращий. Але пройде лиш п’ять років і тобі такі деталі відкриються, що ти будеш диву дивуватися, а коли дитина буде, то ще більше буде сюрпризів. Тому послухай мене, що про квартиру знай і хай вона тобі буде опорою, як і мені. розказати завжди встигнеш, якщо він виявиться дуже хорошим чоловіком.
Я довго над цим думала, бо ж у мене від Віктора не було секретів. Ми мали жити в його квартирі, що йому дісталася від батьків, тому потреби розкривати таку таємницю не було.
І я змовчала.
І слава Богу!
Сімейне життя мені не пішло зовсім, а після двох дітей він сказав, що не має наміру більше таку жінку біля себе терпіти, яка ні з чим не справляється.
– Дітям допомагатиму, а ти якось вже сама!
Я вернулася з дітьми до батьків і мама поспівчувала, а тоді дала ключі від тієї квартири, щоб ми там жили. Віктор дуже дивувався, що після того, як він мене кинув, я наче ожила.
– При мені ти так не виглядала, – казав він мені, – певно, всі дитячі гроші на себе пускаєш.
Я тільки хмикала і нічого не казала. Мені вистачало і на дітей і на себе, бо я мала де жити, а це дуже важливо, коли ти не рахуєш гроші за оренду квартири.
Я рада, що мамі тоді вдалося все це провернути і хоч і шкода, що тато нічого не знає, але ж, напевно, так краще для всіх. Чи ні?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
