Мене попереджали, що на чужині потрібно остерігатись саме своїх, але десять років мені напевне щастило. Сьогодні господиня однієї оселі в якій я прибираю ось уже вісім років попросила мене більше не приходити і все через нашу жіночку, якій я допомогла.
Українська громада в маленькому Італійському містечку у нас досить велика. Зустрічаємось у парку по четвергах, але більше все ж на Недільній службі. Дружно у нас. Чим можемо одна одній допомагаємо, підтримуємо. Містечко не велике і одна одну знаємо добре. Тож кожна з нас, як на долоні. Зустрінемось і поплачемо і посміємось. А потім знову до праці, бо ж не з добра сюди подались.
Світлана з’явилась тут нещодавно: прийшла на службу у Неділю і так гірко плакала, що ми просто не могли не допомогти. Виявилось, жінка зовсім нещодавно на чужині. Бабуся, яку доглядала несподівано відійшла у кращий світ, а жінка зосталась без роботи і грошей, але з величезним боргом, який повинна була повернути.
Так уже повелось, що в моїй найманій квартирі завжди людно. У мене зупиняються родичі подруг коли приїжджають в гості до рідних, та й наші дівчата часто ночують, бо ситуації різні бувають. Ось і Світлану я взяла до себе: місце якраз вільне було. Почали шукати роботу. Не тільки у нашому містечку, а по всім знайомим. Хотілось допомогти і влаштувати на справді хороше місце.
Я вісім років двічі на тиждень прибираю в одній сім’ї. Двох старесеньких там доглядала наша Українка і отримувала досить таки непогану зарплатню, хоч і виморювалась сильно. Нещодавно бабуся злягла і жінка уже сама впоратись не могла, тому господиня почала шукати ще одну жінку на допомогу. Я запропонувала на свою голову Світлану, і синьйора погодилась на її кандидатуру, адже знали мене давно і довіряли.
Світлана, яка до того прожила у мене місяць, спала на моїй постелі і їла разом зі мною, надякуватись не могла. Вона і плакала і сміялась, усе повторюючи, що ніколи не зможе віддячити мені достойно за мою доброту. Віддячила! Достойно!
Вона і двох місяців там не проробила, як господиня звільнила жіночку, яка працювала там до Світлани. Привід був настільки смішним і відверто надуманим, що тут і дитині зрозуміло: Світлана за незначне підвищення зарплатні погодилась працювати за двох.
Ще через місяць господиня попросила і мене більше не приходити, адже Світлана встигає не лише за старенькими дивитись, а й прекрасно прибрати, але за менші гроші.
От так! Не знаю, чи на довго тієї Світлани вистачить, адже вона сама намагається працювати за трьох, але такий у мене осад неприємний залишився. Знаю, що мене знову попросять повернутись, та й не так мені шкода тих грошей, адже я одразу знайшла інше місце, але сам факт. Прикро і неприємно.
Історія реальна.
Автор Анна К.
Передрук без згоди автора – заборонено.
Головне фото ілюстративне – firestock.