Свого часу ми продали квартиру моєї матері і забрали її до себе. Пройшло багато років і жодного непорозуміння за цей період в нашій сім’ї не виникало, але нещодавно моя дружина заявила: «В цьому домі повинен залишитись хтось один. Обирай, або я , або вона. Я серйозно!».
Я багато разів чув як невістки не ладнають зі своїми свекрухами, але завжди думав що в нашому випадку цьому не судилося бути.
Ще з самого першого знайомства моєї дівчини з мамою – було видно що вони легко знайшли спільну мову. Я пам’ятаю, як в той день за весь вечір не було жодної незручної паузи, а якщо така і намічалася – вони швидко заповнювали її перемиванням моїх вчинків. Ще до того, як ми одружилися – їх улюбленим заняттям було обговорювати мої, навіть малесеньких неправильних вчинків. Я розумів що вони роблять це жартома і ніколи не звертав на це увагу. Для мене набагато важливіше було те, що вони знайшли спільну мову.
Тещі, на жаль у мене немає, але я впевнений що і в цьому випадку я б з легкістю знайшов з нею спільну мову і у нас не було б натягнутих відносин, як прийнято вважати в сучасному суспільстві. Незабаром після того, як ми одружилися – мені запропонували хорошу посаду в іншому місті. Разом з роботою мені надавали і житло, так що від такої прекрасної пропозиції було складно відмовитися. Само собою після переїзду – ми з батьками стали спілкуватися помітно менше.
Коли мого батька не стало – мені довелося більше місяця жити з мамою, тому що вона не могла залишатися одна. Врешті-решт мені все-таки потрібно було їхати і повертатися до роботи, але варто було мені виїхати, як мамі знову ставало погано. Я прийняв рішення забрати її до нас, а їх стару квартиру продати.
Ось уже 8 років як мама живе з нами. З того моменту, як я забрав її до нас – я не помітив жодного мінуса від такого вчинку. Вона завжди допомагає з прибиранням по дому, часто готує нам їсти. А коли у нас з’явилася дитина – вона дуже допомагала нам справлятися з батьківськими обов’язками. Здавалося б, все у нас добре, але нещодавно дружина сказала мені що втомилася від неї.
Я б ніколи не подумав що таке може бути, тим більше вони завжди добре ладнали. Може між ними були вже не ті відносини, що раніше, але непорозумінь між ними я ніколи не помічав. Дружина сказала мені: “Мені все це набридло. З нас повинна залишитися хтось одна. Обирай, або я, або вона”.
Тепер я не знаю що робити. Виселяти маму мені нікуди. Не можу ж я вигнати її на вулицю. У будинок пристарілих я теж її ніколи не віддам. Розлучатися я теж не хочу. Я люблю свою дружину, у нас росте дитина, але вона наполягає і вимагає, аби я розібрався і визначився з рішенням негайно.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
