Наша сім’я все життя прожила у квартирі, яку мені залишив батько. З моєю мамою життя у нього не склалося, вони розлучилися багато років тому. Але мене, свою дочку, він забезпечив житлом.
Мій чоловік також мав житло, квартиру його дідуся. Цю квартиру ми здавали. Наша сім’я жила матеріально непогано. Наші зарплати та гроші від здачі житла дозволили нам купити непогану машину, зробити гарний ремонт у квартирі. Ми могли дозволити собі щороку проводити відпустку на морі та ні в чому себе не обмежувати.
У нас із чоловіком є син Ігор. Він ріс добрим хлопцем і ніколи не засмучував нас. Ігор серйозно займався спортом, що не завадило йому добре закінчити школу та вступити до університету на бюджет. Коли нашому синові виповнилося 18 років, ми вирішили, що цю подію слід зазначити. Спочатку він відсвяткував свій день народження у колі друзів. А через три дні ми запросили родичів відсвяткувати свято у кафе, яке ми заздалегідь замовили.
Чоловік, порадившись зі мною, вирішив подарувати синові на повноліття квартиру, яку до цього ми здавали. Це була квартира, отримана ним у спадок, і я нічого не мала проти. Батьки чоловіка подарували онукові машину. Машина хоч і не нова, але в хорошому стані коштувала також чимало. Я подарувала Ігореві гроші на курси в автошколі. Щоб користуватися подарунком дідуся та бабусі, потрібні права, а їх у сина поки що немає. Інші родичі також подарували моєму синові гарні та потрібні подарунки.
Свято вийшло веселим. Гості вимовляли душевні тости, танцювали, жартували та сміялися. І ось настала черга сказати тост моїй мамі. Вона привітала Ігоря та сказала, що він уже став самостійним і тепер у нього все є. Залишилося тільки знайти хорошу дівчину та створити сім’ю. Від себе вона подарувала йому светр, який сама зв’язала. Син подякував бабусі за подарунок. І тут моя мама звернулася до мене і завела розмову про нашу квартиру з чоловіком. Я була дуже здивована і не розуміла, до чого тут квартира, де проживаємо ми з чоловіком.
Виявляється, мама вирішила, що свою квартиру я маю подарувати їй. Якщо зі мною щось трапиться, то подбати про неї буде нікому. Моя квартира дістанеться моєму чоловікові, а їй цього не хочеться. А так вона зможе здавати квартиру та нормально жити на ці гроші. Все це мама говорила голосно у мікрофон, як тост.
Я спробувала перевести розмову на іншу тему, казала їй, що це питання зараз не слід обговорювати. Намагалася пожартувати, що в мене добре здоров’я, і я не збираюся на той світ. Але мама стояла на своєму. Я маю зараз при всіх пообіцяти, що вона не залишиться ні з чим у майбутньому.
Мені було ніяково перед гостями, за поведінку своєї мами. Мені було дивно і неприємно думати, що моя мама узагалі розглядає такий варіант розвитку подій і єдине що її хвилює, аби чотири стіни не дістались зятю.
Я аж розплакалась, а мама не вгавала і навіть тоді, як у неї забрали мікрофон, продовжувала доводити мені, що я її донька і повинна подумати про неї у першу чергу. Зрештою, маму вивели і викликали їй таксі. Гості вже не могли так веселитись, як до того, а я все ніяк не могла прийти в себе.
Скажіть мені, люди, що то було? Я нічого не розумію, от чесно.
Головна картинка – pexels.
