В Ігоря скоро ювілей, сорок років. Така неоднозначна дата, про яку дехто говорить, що краще її не святкувати. Сорок років — сорок днів, навіть звучить якось неприємно. Слухаючи з усіх боків побоювання з приводу святкування сорокаріччя, Ігор тільки сміявся і розсердився, коли і його друг Ярослав теж заїкнувся з цього приводу.
— Ну що ти як стара бабця зі своїми прикметами, ну добре жінки. Їм властиво накручувати себе та інших, однак чоловіки. Це ж смішно, Славо, — реготав Ігор, дивлячись на свого, стурбованого друга,— Ярославе, припини цю балаканину. Ми ж усі зустрічаємось так рідко. Все робота та робота. Хочеться свята. Запрошу всіх, кого забажаю, повеселимося.
Ігор любив свій день народження. Чоловік обожнював, коли його вшановували, перераховували його досягнення в бізнесі, співали дифірамби про те, який він зразковий сім’янин, яка красуня дружина та розумні, чудові діти. Ігор і сам усе це знав, але як приємно, коли про це говорять інші.
Намічалося грандіозне свято. На зеленому лужку, біля двоповерхового особняка були розставлені столи з біло-блакитними скатертинами, на столах чого тільки не було і обслуговувався цей банкет спеціально навченими людьми. Все на найвищому рівні. Ігореві хотілося відірватися по повній програмі і наприкінці вечора на гостей чекав грандіозний феєрверк.
Ігор разом із дружиною Тетяною зустрічали гостей, приймали подарунки. Ошатний ювіляр був настільки захоплений атмосферою урочистості, що особливо не звертав уваги на дружину, а коли всі сіли за столи і пішли тости, один з яких був присвячений його розумниці і красуні дружині, він усміхаючись подивився на Таню, випив і здивовано запитав:
— Тетянко, а де всі твої прикраси? Чому ти не одягла діаманти та смарагди?
— Вони не пасують до цієї сукні, — якось холодно відповіла дружина, — вже й так всього аж занадто.
— Люба, що таке? Я так хотів бачити ці прикраси на тобі. Я намагався зробити мій святковий ювілей для всієї нашої родини.
Тетяна вбралася якось скромно, йому хотілося, щоб усі побачили, що він вкладає гроші не тільки в бізнес і в себе, а й обдаровує дружину, як належить людині його статусу.
— А нам з дітьми потрібне це твоє свято? Ти нас спитав?
— Тетяно, не псуй мені настрій на мій ювілей. Я маю намір повеселитися від душі, чого й тобі бажаю.
Таня відійшла від чоловіка до своїх батьків, які на святі зятя почувалися не в своїй тарілці, однак спілкувалися з усіма привітно, але скромно, чого не можна було сказати про їхніх сватів. Вже помітно хмільний батько Ігоря хвалився якийсь у нього розумний і діловий син.
Запрошені артисти співали, гості танцювали та дуркували. Ігор не обділений увагою витанцьовував і навіть, під захоплені вигуки гостей, заспівав пісню, яку присвятив своїй дружині.
Свято було в розпалі, коли на середину викотили величезний торт. На торті красувалася табличка: «З Ювілеєм, коханий. Розріж торт і знайдеш у ньому від мене сюрприз».
Всі гості зібралися довкола гарного торта. Інтригуючий напис підбурював гостей і видавши Ігореві ніж, вони весело скандували ювіляру:
— Ігор! Ігор, Ігор!
— Дякую, кохана, за такий гарний і я сподіваюся, смачний торт, а за сюрприз, окреме спасибі, — і ювіляр чмокнув дружину, на що та здивовано підняла брови.
Ігор розрізав торт, з допомогою офіціантів розклав його на тарілки, а у центрі торта, знайшов пакет. Офіціант обережно розгорнув сюрприз та передав його Ігореві.
Чоловік здивовано підняв брови, глянувши на дружину.
— Тетяно, це ж твоя скринька з коштовностями. У чому ж сюрприз?
Жінка зніяковіла і нічого не відповіла на його запитання. Гості напружилися, Ігор відкрив скриньку, там справді були коштовності його дружини. Та ще в скриньці була записка. Прочитавши перші два слова, він посміхнувся. Гості зітхнули і почали дружно вигукувати:
— Вголос! Читай вголос!
— Милий, коханий мій Ігоре! Вітаю тебе з твоїм ювілеєм!
Гості зааплодували.
«Ці коштовності, — продовжував Ігор, принесла мені твоя стара» — і відразу осікся, глянувши на дружину.
— Ну чого ж ти мовчиш? Читай далі, — подивилася на нього Тетяна.
Червоний, мов рак, розгублений Ігор опустив руку із запискою і розгублено дивився на гостей.
— Ну, чому ж ти замовк, любий? — Тетяна вирвала записку з його рук і дочитала написане:
— Ці коштовності принесла мені твоя стара пустоголова дружина, в обмін на те, щоб я залишила тебе у спокої і не руйнувала вашу сім’ю. Ось у скільки тебе оцінили, коханий мій. Тому добре подумай і нарешті наважся кинути набридлу тобі дружину і прийти до мене назавжди. Чекаю! З днем народження, Коханий!
І тут у небо здійнявся барвистий, святковий феєрверк, який осяяв ошелешені, здивовані обличчя гостей.
Фото ілюстративне. Pexels.
