fbpx
Історії з життя
Свято було в розпалі, коли на середину викотили величезний торт. На торті красувалася табличка: «З Ювілеєм, коханий. Розріж торт і знайдеш у ньому від мене сюрприз»

В Ігоря скоро ювілей, сорок років. Така неоднозначна дата, про яку дехто говорить, що краще її не святкувати. Сорок років — сорок днів, навіть звучить якось неприємно. Слухаючи з усіх боків побоювання з приводу святкування сорокаріччя, Ігор тільки сміявся і розсердився, коли і його друг Ярослав теж заїкнувся з цього приводу.

— Ну що ти як стара бабця зі своїми прикметами, ну добре жінки. Їм властиво накручувати себе та інших, однак чоловіки. Це ж смішно, Славо, — реготав Ігор, дивлячись на свого, стурбованого друга,— Ярославе, припини цю балаканину. Ми ж усі зустрічаємось так рідко. Все робота та робота. Хочеться свята. Запрошу всіх, кого забажаю, повеселимося.

Ігор любив свій день народження. Чоловік обожнював, коли його вшановували, перераховували його досягнення в бізнесі, співали дифірамби про те, який він зразковий сім’янин, яка красуня дружина та розумні, чудові діти. Ігор і сам усе це знав, але як приємно, коли про це говорять інші.

Намічалося грандіозне свято. На зеленому лужку, біля двоповерхового особняка були розставлені столи з біло-блакитними скатертинами, на столах чого тільки не було і обслуговувався цей банкет спеціально навченими людьми. Все на найвищому рівні. Ігореві хотілося відірватися по повній програмі і наприкінці вечора на гостей чекав грандіозний феєрверк.

Ігор разом із дружиною Тетяною зустрічали гостей, приймали подарунки. Ошатний ювіляр був настільки захоплений атмосферою урочистості, що особливо не звертав уваги на дружину, а коли всі сіли за столи і пішли тости, один з яких був присвячений його розумниці і красуні дружині, він усміхаючись подивився на Таню, випив і здивовано запитав:

— Тетянко, а де всі твої прикраси? Чому ти не одягла діаманти та смарагди?

— Вони не пасують до цієї сукні, — якось холодно відповіла дружина, — вже й так всього аж занадто.

— Люба, що таке? Я так хотів бачити ці прикраси на тобі. Я намагався зробити мій святковий ювілей для всієї нашої родини.

Тетяна вбралася якось скромно, йому хотілося, щоб усі побачили, що він вкладає гроші не тільки в бізнес і в себе, а й обдаровує дружину, як належить людині його статусу.

— А нам з дітьми потрібне це твоє свято? Ти нас спитав?

— Тетяно, не псуй мені настрій на мій ювілей. Я маю намір повеселитися від душі, чого й тобі бажаю.

Таня відійшла від чоловіка до своїх батьків, які на святі зятя почувалися не в своїй тарілці, однак спілкувалися з усіма привітно, але скромно, чого не можна було сказати про їхніх сватів. Вже помітно хмільний батько Ігоря хвалився якийсь у нього розумний і діловий син.

Запрошені артисти співали, гості танцювали та дуркували. Ігор не обділений увагою витанцьовував і навіть, під захоплені вигуки гостей, заспівав пісню, яку присвятив своїй дружині.

Свято було в розпалі, коли на середину викотили величезний торт. На торті красувалася табличка: «З Ювілеєм, коханий. Розріж торт і знайдеш у ньому від мене сюрприз».

Всі гості зібралися довкола гарного торта. Інтригуючий напис підбурював гостей і видавши Ігореві ніж, вони весело скандували ювіляру:

— Ігор! Ігор, Ігор!

— Дякую, кохана, за такий гарний і я сподіваюся, смачний торт, а за сюрприз, окреме спасибі, — і ювіляр чмокнув дружину, на що та здивовано підняла брови.

Ігор розрізав торт, з допомогою офіціантів розклав його на тарілки, а у центрі торта, знайшов пакет. Офіціант обережно розгорнув сюрприз та передав його Ігореві.

Чоловік здивовано підняв брови, глянувши на дружину.

— Тетяно, це ж твоя скринька з коштовностями. У чому ж сюрприз?

Жінка зніяковіла і нічого не відповіла на його запитання. Гості напружилися, Ігор відкрив скриньку, там справді були коштовності його дружини. Та ще в скриньці була записка. Прочитавши перші два слова, він посміхнувся. Гості зітхнули і почали дружно вигукувати:

— Вголос! Читай вголос!

— Милий, коханий мій Ігоре! Вітаю тебе з твоїм ювілеєм!

Гості зааплодували.

«Ці коштовності, — продовжував Ігор, принесла мені твоя стара» — і відразу осікся, глянувши на дружину.

— Ну чого ж ти мовчиш? Читай далі, — подивилася на нього Тетяна.

Червоний, мов рак, розгублений Ігор опустив руку із запискою і розгублено дивився на гостей.

— Ну, чому ж ти замовк, любий? — Тетяна вирвала записку з його рук і дочитала написане:

— Ці коштовності принесла мені твоя стара пустоголова дружина, в обмін на те, щоб я залишила тебе у спокої і не руйнувала вашу сім’ю. Ось у скільки тебе оцінили, коханий мій. Тому добре подумай і нарешті наважся кинути набридлу тобі дружину і прийти до мене назавжди. Чекаю! З днем народження, Коханий!

І тут у небо здійнявся барвистий, святковий феєрверк, який осяяв ошелешені, здивовані обличчя гостей.

Фото ілюстративне. Pexels.

You cannot copy content of this page