На черговій сімейній баталії «Чому лиш я маю готувати», Денис вирішив втерти жінці носа.
– Що тут складного? Це ж не креслення зробити? Що ти вічно ниєш?
– Добре, добре. Продемонструй свій хист, а я подивлюся!, – Віра не планувала відступати.
Денис посидів годинку в тубі, накупив продуктів і спік таку бомбезну піцу, що ні Віра, ні діти не могли нахвалитися.
– Тату, це краща піца, ніж в мами, – прихвалював син.
– Тату, ти тепер будеш завжди готувати піцу, – піддакував другий.
Віра обіймала і цілувала, дякувала, що так смачно поїла, аж спати захотілося. Звичайно, вона могла б і прискіпатися, що гора немитого посуду залишилася на її руки, але змовчала. Денис ходив павичем і розказував, що за ті гроші, що він витратив на продукти, можна було лиш одну піцу купити в піцерії, а він аж чотири приготував. Віра тримала себе в руках і, навіть, подругам не розказувала, що годину відмивала кухню. Вона не була святою, просто скоро в молодшого день народження і Денис їй дуже допоможе з гостями.
Мовчи язичку – будеш їсти кашку.
Свято пройшло на «ура». Денис з королівською величчю демонстрував два види піци, але те, як теща і свекруха перезирнулися, не віщувало Вірі нічого доброго. Вірина мама під приводом «допоможу посуд помити» попрощалася зі свахою і почала мити мозок Віри:
– Ти в мене криворука? Ти бачила, як вона на мене подивилася? То чоловік має готувати їсти?
– Мамо, на столі було десять страв. Нічого страшного, як Денис зробив піцу, тим більше вона в нього дуже смачна вийшла.
– То ти рахувала десять страв, а вона бачила порожній стіл і як її синочок рятує свято! То я тебе так вчила? Чи ти в мене таке бачила?
– Мамо, тепер світ інший!
– То ти мене вчити будеш? Я з твоїм татом життя прожила і він поняття не має, як собі яєчню посмажити!
Віра стрималася. Бо ж мама. Яєчню шістдесятирічний чоловік. Це якась безпорадність.
Біля машини вже Денису виговорювала його мама:
– Ти вже її собі висадив на голову і вона там ногами махає?
– Ти про що?
– Ти ще й прибирати будеш замість неї? А вона хай нігті малює і в телефоні сидить!
– Мамо!
– Не мамкай! То мені на дачі допомогти – тебе спина болить. Закрутки закрутити – зайнятий, а тут печу-варю? То я на таке заслужила?
– Мамо.
– Не мамкай! Я в тебе всю душу вклала, ночей не спала і ніякої віддяки. А тут ота запхинькала і ти вже біжиш виконувати? Я тебе такого вчила???
Посуд перемитий, діти лягли спати, а Денис і Віра ще сердяться один на одного.
– Твоя мама.
– Твоя мама.
– Міг би…
– Могла би…
Сопуть носами…
– Знаєш, я не планую виховувати наших синів, як моя мама каже – аби до шістдесяти років не могли яєчню посмажити чи макарони зварити.
– Я теж цього не хочу, – несподівано підтримує Денис.
– То чого ми не говоримо зараз один до одного, – перепитує Віра.
– Якщо чесно, то я трохи вражений, що з такої простої страви, наші батьки заколотили таку сварку.
– Це точно! – вони обнялися.
Автор: Ксеня Ропота.
Фото ілюстративне.
