Син каже, що я йому долю зламала, хоча дякувати і кланятись мені в ноги повинен. Я ж його від такого зберегла, усе життя йому полегшила, а він тепер бачити мене не бажає. Оце така мамі дяка на старість років.
Мій син оженився п’ятнадцять років тому. Я одразу проти була того шлюбу бо обрав собі він до пари не дуже хорошу дівчину. Я як тільки її побачила, то одразу зрозуміла, що щось не так буде. ще й кіт вигнув спину дугою і зашипів на неї. Ну точно чорний знак.
Жили вони разом десять років, а діток не було. Я вже так свого Іллю просила хоча б у гречку скочити, ну як так, що життя прожити і діток не мати. Ну не зійшовся світ клином на тій Оксані. Але ж ні. Каже, що буде її любити якщо отак удвох і посивіють і слова їй не скаже.
А потім якось так несподівано новина – Оксана при надії. Я аж за живота трималась від сміху, бо вона саме на роботу нову вийшла в автопарк деспетчером. Тут усі розуміють звідки вітер дув, але не син мій, як виявилось.
Мене він чути не хотів і дружину на руках носив прямо. Спочатку на світ з’явилась перша дівчинка, а за три роки і друга. Дівчатка росли, а я ніякої схожості на наш рід, чи рід невістки не бачила. дві різні абсолютно дитини.
Тоді я все сусідці розповіла а вона і каже мені, що нині все легко перевірити. Мені так прикро було, що син із тими дітьми няньчиться. Оксана спить, а він їх малих по хаті носить, якщо плакали немовлятами. У садок на всі збори ходив, за ручку їх відводив і забирав. А грошей скільки туди спустив? Прірву просто.
Ну я все і зробила, як задумала. І знаєте, материнське чуття не підвело, бо ні старша ні менша не мого сина. Я а підскочила коли прочитала і одразу ж до сина побігла очі йому відкривати.
Мені свого часу не повірив, ото матиме доказ, що маму треба слухати, бо якщо в нього любов в очах. то я бачу все гарненько. як є.
Ну прибігаю до них. а вони саме вечеряли на терасі перед домом. Я отой папірець сину до рук, ну і невістці все висказала. ой що тут почалось, справжній концерт. Діти до сина мого, то кажуть наш тато і не кажіть такого бабусю, невістка по стіні сповзла, а син замість того, аби мені дякувати і речі свої збирати, так узяв мене за плечі і за хвіртку, сказав, аби я на порозі їхньому більше не з’являлась.
Пішла до сусідки я тоді бо мала ж скимось вибалакатись. Все їй розповіла, бо розлетілась, би на малі шматочки від того що знала і бачила. Так мене прикро вразила сина реакція, що я вам не можу передати.
А Оля що? Вислухала мене поспівчувала, а щойно я за поріг, так вона ту новину по селі понесла. от така людина не порядна.
Мені через годину телефон червоним був. Люди питають, чи то є правда, а я що? Що я маю казати, як то правда?
А вже наступного дня син прийшов і кинув ключі від хати своєї мені на стіл. Сказав, що не чекав від мене такого і що я його на все село ославила. Я пояснюю йому, що знайде собі і хорошу і вірну, а він лиж хмикнув і заявив, що я йому більше не є мамою. От так і сказав!
А потім я вже від людей почула, що він із жінкою і дівчатками найняли буса, поскладали туди пожитки свої і із села нашого виїхали нікому не сказавши, навіть, куди.
От тепер я на старість років сама лишилась, бо син трубку не бере і на дзвінки не відповідає. Така від моєї дитини дяка за правду. Я, навіть не знаю. де вони й живуть тепер.
А я в чому винна, а?
От скажіть, невже б ви змовчали у такій ситуації. мені здається, що жодна мама в обіду свою дитину не дасть, хіба ж ні?
Маргарита П.
01,05,2023
Головна картинка ілюстративна.