Складно, тримати все це в собі більше немає ніяких сил. У мене є син, моя єдина надія, якого я виховувала сама і люблю більше за життя. Закінчив інститут, зараз живе в іншому місті. Бачимося рідко, я іноді приїжджаю на свята, а його в рідне місто і калачем не заманиш. В останній мій приїзд виявилося, що у нього з’явилася дівчина, а він навіть мені нічого не сказав. Вони орендують однокімнатну квартиру, і вийшло так, що я своїм візитом їх притіснила, довелося міняти квитки і, до ладу не погостювавши, повертатися назад додому.
Мені, звичайно, було дуже неприємно – адже дівчина могла в цей час пожити у батьків або подруги, якщо вона не місцева (я, крім імені, про неї нічого не знаю). Але довелося проковтнути це – не хотілося набридати синові докорами і причіпками.
А тут ось дізналася, що син зібрався одружуватися і навіть не спромігся мені про це повідомити. Дізналася я про весілля від його друга дитинства, якого він запросити не забув. А рідну матір, значить, можна і проігнорувати, а раптом зіпсую торжество своєю присутністю.
Кілька днів я була сама не своя, а потім набралася сміливості і подзвонила. Ніби між іншим запитала, чи не збирається він одружитися, на що він, як ні в чому не бувало, відповів «так». На моє запитання, чому він мені не повідомив, син відповів, що весілля як такого не буде – посидять з друзями в ресторані, а потім поїдуть відпочивати.
Чесно, я навіть не знайшлася, що на це сказати, начебто дійсно все логічно і вже не прийнято святкувати пишні весілля, але матір рідну можна було і запросити. В кінці розмови він, видно, відчув, що я ледве сльози стримую і сказав: «Ну, якщо хочеш, приїжджай». А я вже й не знаю, чи варто мені туди їхати, як бідній родичці, без запрошення? А ви як вважаєте?
Олена, 53 роки.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
