fbpx
Історії з життя
Синку, – почув Борис слабкий мамин голос, – Приїжджай синку. Ти повинен встигнути. Не знаю, чи встигнеш, чи зустрінемось ми з тобою на цьому світі хоч разочок

Оля слухала обурення своєї свекрухи та намагалася від них абстрагуватися. Вона збирала їй обід у вимиті контейнери, нарізала хліб і ретельно все пакувала, щоб знову не слухати зауваження.

Надія Василівна була впевнена, що діти їй повинні. Хоча не лише діти — вона до всіх так відносилась. На старості років вона керувала невісткою з сином і раділа своєму вигідному становищу.

Їй завжди щось потрібно було. Якщо хтось наважився проігнорувати її прохання, починалося щось неймовірне. То в неї голова то ноги то спина. Мало того, сину з дружиною ще й забезпечувати родичку доводилося, а запити мала вона чималі.

Ось днями свекруха вирішила, що їй потрібно на курорт. Сусідка повернулася із санаторію, а вона чому повинна вдома сидіти? Із цього приводу вона навіть викликала сина з роботи. Подзвонила і слабким голосом сказала, що якщо зараз той не приїде, то напевне уже й не зустрінуться на цьому світі більше.

Борис знав, як його мама любить вистави влаштовувати, але цього разу йому стало лячно і він примчав. Як же він здивувався, побачивши маму бадьорою та гарному настрої. Коли вона помітила сина, одразу плюхнулася в крісло, взялася за голову і почала спостерігати за реакцією Бориса.

Він просто мовчав, бо зрозумів, що це чергова вистава. Надія Василівна почала розповідати синові про той курорт, мовляв, як там добре людей на ноги ставлять. Борис спробував пояснити матері, що він зараз грошей не має. Але родичка і чути не хотіла про іпотеку, онука-першокласника, ремонт та інші турботи сина.

Закінчилась розмова приїздом швидкої. Спеціаліст нічого не розумів, але зробив усе що повинен. Сина ж попросив “берегти матір”, адже у її віці хвилюватись не можна.

Борис почував себе винним і пообіцяв купити мамі путівку.

Його дружина лише закотила очі після цих слів. Так тривало вже десять років. Вони жили не для себе, а для свекрухи. Самі жодного разу на морі не були, зате свекруха купалася в розкоші та достатку.

Два роки тому вони ледве наскребли на іпотеку. Меблі досі купити не можуть, зате свекрусі нову кухню замовили. Син цього року до першого класу йшов, а грошей не було — Борис усе на новий телевізор для мами витратив.

Живуть по вуха у боргах та кредитах. Зарплати у них середні, могли б добре жити, якби свекруха трохи скромнішою була. Мамі завжди щось треба, і її бажання це спонукання до дії.

Оля мовчки склала усе, що приготувала свекрусі у дорогу. Так, Надія Василівна вирушає на відпочинок уже втретє за цей рік. Ольга так і не почувши “дякую” зачинила за свекрухою двері. Сіла, як було на підлогу і розплакалась. Схоже вона не заміж вийшла, а в обслугу до цієї пані потрапила. І вихід з ситуації лиш один. Але ж Борис хороший. Ситуація з мамою його єдиний мінус. Але саме цей мінус і псує усе життя.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page