fbpx

Ситуація – і сміх і гріх. У нас є власна квартира на яку ми самі заробили, але ось жити там ми не в змозі, адже зайнята вона чоловіковою сестрою і трьома її дітьми.

Ситуація – і сміх і гріх. У нас є власна квартира на яку ми самі заробили, але ось жити там ми не в змозі, адже зайнята вона чоловіковою сестрою і трьома її дітьми.

Ми з чоловіком одружилися десять років тому. Мені тоді було двадцять сім років, а чоловікові двадцять дев’ять. До цього ми три роки зустрічалися і як люди серйозні вже тоді збирали на квартиру. Звичайно, кожен на своєму рахунку, щоб у разі чого кожен залишився при своєму, але це не так важливо.

Після укладення шлюбу, одразу взяли кредит на однокімнатну квартиру, а гроші які кожен мав пішли на перший внесок. Аби швидше розрахуватись, обоє подались за кордон на заробітки.

І от поки ми гроші заробляли подзвонила свекруха і розповіла, що сестру чоловіка мого покинув чоловік, вона з двома дітьми залишилася на вулиці, вони не знають, що робити.

Жити з мамою у не не вийде, бо та сама у другого чоловіка проживає в однокімнатній квартирі. так що ситуація була хоч плач. та ще й діти маленькі. Одному третій рік, а другому ще року немає, тому працювати вона не може, а оплачувати орендовану квартиру буде нічим.

У нас із чоловіком договір з роботодавцем на пів року був, тому ми навіть із радістю дозволили його сестрі там пожити. Мова була про те, що до нашого приїзду вони придбають дім у селі рідному і сестра чоловіка туди з дітьми якраз переїде.

Ну ось, пішов третій рік, як пів року оті досі не скінчились. Зовиця моя уже матір трьох дітей і все ніяк з’їхати не може. То діти не здорові то грошей обмаль, то ще якісь негаразди світового масштабу.

А після лютого, так вона узагалі сказала, що в село не поїде сама бо їй з дітьми там лячно. Тобто, ми квартиру орендуємо. а вона все ніяк з1їхати не може, та ще й чоловіку сестру шкода дуже і він постійно просить ще трішки почекати.

Але з мене досить уже. Поставила чоловікові умову, щоб до лютого квартира була вільною і нашою. Хай іде жити до свекрухи, до чоловіка, та куди завгодно. Я втомилася бути доброю та розуміючою. Хочеться вже своїм життям жити, а не чекати, коли там усе налагодиться.

Ну от хіба ж я не права?

03,01,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page