Ситуація – і сміх і гріх. У нас є власна квартира на яку ми самі заробили, але ось жити там ми не в змозі, адже зайнята вона чоловіковою сестрою і трьома її дітьми.
Ми з чоловіком одружилися десять років тому. Мені тоді було двадцять сім років, а чоловікові двадцять дев’ять. До цього ми три роки зустрічалися і як люди серйозні вже тоді збирали на квартиру. Звичайно, кожен на своєму рахунку, щоб у разі чого кожен залишився при своєму, але це не так важливо.
Після укладення шлюбу, одразу взяли кредит на однокімнатну квартиру, а гроші які кожен мав пішли на перший внесок. Аби швидше розрахуватись, обоє подались за кордон на заробітки.
І от поки ми гроші заробляли подзвонила свекруха і розповіла, що сестру чоловіка мого покинув чоловік, вона з двома дітьми залишилася на вулиці, вони не знають, що робити.
Жити з мамою у не не вийде, бо та сама у другого чоловіка проживає в однокімнатній квартирі. так що ситуація була хоч плач. та ще й діти маленькі. Одному третій рік, а другому ще року немає, тому працювати вона не може, а оплачувати орендовану квартиру буде нічим.
У нас із чоловіком договір з роботодавцем на пів року був, тому ми навіть із радістю дозволили його сестрі там пожити. Мова була про те, що до нашого приїзду вони придбають дім у селі рідному і сестра чоловіка туди з дітьми якраз переїде.
Ну ось, пішов третій рік, як пів року оті досі не скінчились. Зовиця моя уже матір трьох дітей і все ніяк з’їхати не може. То діти не здорові то грошей обмаль, то ще якісь негаразди світового масштабу.
А після лютого, так вона узагалі сказала, що в село не поїде сама бо їй з дітьми там лячно. Тобто, ми квартиру орендуємо. а вона все ніяк з1їхати не може, та ще й чоловіку сестру шкода дуже і він постійно просить ще трішки почекати.
Але з мене досить уже. Поставила чоловікові умову, щоб до лютого квартира була вільною і нашою. Хай іде жити до свекрухи, до чоловіка, та куди завгодно. Я втомилася бути доброю та розуміючою. Хочеться вже своїм життям жити, а не чекати, коли там усе налагодиться.
Ну от хіба ж я не права?
03,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Кума назвала мене пліткаркою та виставила за двері! Мене! Пліткаркою?! Та я зроду-віку не була ласа до чужих таємниць, я просто не вмію тримати секрети!
- То це я для того батрачила в Італії роки та передавала синову гроші аби тепер для рідного онучка стати пугалом? Ну, свахо, дякую щиро. І невісточці милій доземний уклін. Віддячили, так віддячили
- Кому пощастить 3 лютого: гороскоп для всіх знаків Зодіаку
- Те, що брат оплатив замовлення, не скасовує вчинку його дружини. І колишнього доброго ставлення Наталка нехай не чекає
- Коли я переїхала із сім’єю з нашого рідного міста на Захід нашої країни, ми спочатку жили, як і всі евакуйовані у гуртожитку. Пізніше, ми знайшли з чоловіком роботу і винайняли будинок не далеко від міста, але друзів і знайомих із того гуртожитку у нас багато залишилось. Проте найбільше мене вражає Лариса. Уже майже рік ми знайомі і увесь цей час ця жінка не втомлюється мене дивувати