fbpx

Ситуація з серії «а я попереджала», так, я попереджала невістку не брати собі подругу за домробітницю подругу, а що вона мені на те сказала? Я рятувала цю родину і тепер ще такі слова почути за свої старання?

Не хотіла я Віру за дружину, така прийшла до нас додому, ні манер, ні такту, за Тараса вчепилося, як реп’ях. Я просила сина одуматися, адже він має йти в науку, а вона його зараз дітьми обкладе з кожного боку. Знаю таких.

А він тільки очі пустив, бо вона вже, виявляється, встигла!

Жили у нас, а далі вже наполягла Віра аби вони знімали квартиру. Слава Богу, що хоч її батьки допомагали і син не кинув ні навчання, ні аспірантуру. Віра вирішила їздити на заробітки, а чом би й ні? Мого сина треба було підтримувати в науковій роботі, хто мав кандидатську писати і за які гроші жити. А їй наука й так до голови не йшла, лиш про одяг говорила та косметику.

Далі почала те все з-за кордону возити, відкрила палатку на базарі. Палатку і сама продавала! Та мені лице лупилося, що дружина кандидата наук на базарі стоїть!

Далі вона вже до магазину доробилася, відкрила свій салон. Купили вони собі будинок і добре наче жили. Онук у мене лише один і вже сам поступив вчитися, тому Віра взагалі домашні справи закинула. Син не раз жалівся, що вдома нема нічого гарячого.

Аж тут до неї прийшла подружка вірна і почала проситися їй допомогти. Бо вона з чоловіком розійшлася, а нема де жити і що їсти. От Віра їй і запропонувала пожити у неї, будинок великий і там господарювати.

Якби я про це раніше довідалася, то я б це одразу припинила, бо як так? ти рук не маєш в хаті прибрати чи зварити?

Я приїхала одразу до них, як тільки дізналася, про ту домробітницю, а коли побачила ту жінку на власні очі, то мені одразу стало все ясно. То справді жінка красива, не те, що невістка.

Я їй вказала на двері і почала там сама господарювати. Зауважте, безкоштовно! Все сама робила – готувала, прибирала, Віра тільки продукти купувала і це ж скажете, що мені дякували?

Почала носом крутити, що я все без солі готую, цукор викреслила зі свого раціону. А хочете солодкого – яблуко чи банана, прошу дуже. Нарешті пригодилася та мультиварка, що я їй на ювілей подарувала. Все у мене було на пару і корисне, син аж посвіжів, бо за його здоров’ям треба слідкувати.

А Віра нічого не їла з того, що я готувала і наче навмисно то телевізор голосно слухає, то ходить серед ночі на кухню, рипається і мені сон перебиває. Вже мені гроші не платиш, то май хоч якусь повагу до моїх потреб!

Так я три місяці не висиплялася, все для них старалася, а що в результаті?

– Я хочу в своїй хаті, на яку я працювала, почуватися комфортно і їсти те, що хочу і ходити як хочу, а як вам не подобається – двері отам!

Це я вже не стерпіла і пішла, син мене дуже перепрошував, казав, що Віра така просто є людина. Ні, я не тримала на неї зла, але вона просто тепер пожинає плоди своєї самовпевненості, бо я лиш за поріг, а вона знову ту подругу до своєї хати.

То чого дивуватися, що вона почала заглядатися на Тараса?

– Це тобі за те, – казала їй подруга, – Що ти надто високо себе поставила і мене туди-сюди ганяти я не дозволю. На наступний раз будеш добре думати.

Вона пішла, Тарасик був змушений до мене переїхати. Віра з себе корчить ображену сторону, але скажіть, яким боком це так, коли вона сама все своїми руками зробила? Не хотіла нікого слухати і тепер всі винні, лиш вона біла і пухнаста. Не знаю, що там вона собі надумує, але син поки у мене і з задоволенням їсть все, що я готую, що ще раз підтверджує, що вся справа лише в невістці. Хіба не так?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page