Я їй одразу сказала, що вона не пара моєму синові, а вона тоді як хвіст вверх підніме і з хати.
Я ще не договорила, а вона вже себе проявила, розумієте?
Я їй хотіла сказати, що вони не будуть щасливі, бо надто різні, вона така, що наче сонце гасне, розумієте, всю радість і усмішку, як рукою забирає. В кожного ж є в оточенні такі люди, що наче ті сичі сидять і вже й вам та гостина не мила чи розмова.
Але тоді Павло побіг за нею і таки розписався, далі весілля справили. Але яке то було весілля?
Молода сиділа і тримала жениха за руку всю церемонію. Я вам кажу, що не мав права з дружбами вийти на вулицю, бо вона образу губи копилила.
І я сина так само попереджала, що то спочатку така поведінка люба серцю, коли тобою аж так дорожать, але потім це все обтяжує. Не слухав.
Я ще думала, що не буду того всього бачити і мені легше на серці буде, але молоді вже дуже любили в нас вдома відпочивати. У нас свій будиночок недалеко від озера, дуже гарно і затишно. Але я не розуміла, чому Надія приїжджає, адже вартує прийти до нас ще тітці чи кумам, як вона одразу своє фірмове обличчя робить і встає з-за столу та йде геть. Далі має Павло за нею йти, бо інакше вона з ним не буде говорити.
– Та хай йде, Павлику, ми тебе сто років не бачили, – кажуть куми.
– Та пізніше поговоримо, – казав Павло і таки за нею йшов.
А як вже вони зрозуміли, що чекають дитину, отоді я вже на собі характер Надії і випробувала, бо вирішила вона, що буде жити на свіжому повітрі з нами.
– Надіє, ще дитини й не видно, поживи з чоловіком, їсти йому теж треба приготувати та випрати. А як вже будеш далі на терміні, то ми тебе приймемо радо.
– Ні, дитині вже треба всього натурального і чистого, особливо повітря.
Що я пережила… Тільки щось не так зготую, то вона одразу хапається за бік і вже їй треба швидку. «То мені треба», – думала я про себе.
Я вже й до свахи телефонувала аби свою доньку трохи до себе взяла, бо я не витримую ці капризи в такій молодій жінці.
– То їй перейде, – каже та.
Як перейде, коли то такий характер?
А тепер чи ви б здивувалися, що Павло собі когось там знайшов? Я не здивована, я просто не розумію, чому треба було на неї натрапити і з нею женитися – от моя основна претензія до сина.
А все ось як розкрилося – приїхав Павло та сіли ми за стіл, говоримо, бо давно не бачили сина, як Надя звично з-за столу і геть, бо він їй уваги не приділив.
Павло за нею і в саду говорили, як тут його сусід окликнув, щось вже мав йому сказати, а в той час Надія до його телефону, а він на паролі, а вона тоді давай:
– Чому ти телефон поставив на пароль? У тебе є від мене секрети?
І отак вона й дізналася, що в Павла інша.
Одразу дійшло до швидкої, я зателефонувала сватам, щоб доньку забрали, а сама поїхала з нею і всю дорогу вона мене шпетила, що я такого сина виховала. І тут вже я не витримала:
– А твої очі де були? А розум де був? Ти не бачила, який у нього характер? Ти як хотіла так чоловіка, то чого у нас сидиш, а не біля нього?
Тепер вона каже, щоб моєї ноги не було біля онука, ні моєї, ні Павлової. До появи дитини на світ ще три місяці, але я певна, що вона свого слова дотримає.
Як мені далі бути, адже я не відмовляюся від нього, як і мій син. Дитина не винна, що її батьки геть головою не думали. А ще думаю, що Надя буде дитину проти нас налаштовувати. Ви теж такої думки?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
