Вибачте мене, але що вона краще зробила? Бачила я її після того всього і лиш одне можу сказати, що з її вигляду все ясно. Знаєте, коли жінка вже так вималюється, що тієї червоної помади за кілометр видно, то про що це говорить? Га? Про те, що біжіть до мене, бо я пропадаю.
Я про невістку свою, хвостом махнула після п’ятнадцяти років життя, розумієте? Двоє дітей, в хаті повна чаша, син мій красень біля якого треба лиш ходити та дивитися аби ніхто з родини не забрав, а вона он що наробила.
Добре вони жили, бо з моїм сином всяка жінка почувалася б, як у Бога за пазухою. Руслан працював, а Ірина сиділа вдома, як і має бути, бо я теж все життя біля родини пропрацювала і я бачу результат своєї праці – у мене хата, мов та писанка, чоловік доглянутий, діти гарні і успішні, одружені і при професії, що ще треба?.
Ірина жила і ніколи на Руслана не жалілася, але я бачила, що вона вже геть розслабилася. Не можна біля такого гарного чоловіка так розслаблятися, коли не прийду, то вічно на кухні тарілками дзвенить.
Та я теж газдиня, але в мене все в порядку, я й до гостей вийду, знаю про що з ким говорити і на стіл подам.
А тут, розумієте, дітей під пахву, сумку в руки і пішла.
Бачте, їй бабуся залишила квартиру і вона туди переїхала.
Була я там, дивитися нема на що, ремонту потребує все від стелі до підлоги, а вона така щаслива.
Наче в палац переїхала.
– Ірино, одумайся, що ти чоловіка лишаєш, та зараз на нього кинуться та заберуть.
– І чудово, не маю нічого проти.
– А ти як будеш жити?
– Довго і щасливо, – каже і регоче.
А далі я її побачила на вулиці і не впізнала. Мені очі та помада червона засліпила. Йде, усміхається, сукенка розвівається, та де таке робити?
Я вже сина спитала чи вона кого має, бо ж всі сигнали є.
– Ні, я дітей питав, то кажуть, щ не має.
– Значить, так принаджує, розфарбувала квітки і чекає на джмелика. Ще б хто таку хотів.
Отак я з сином погомоню, наварю йому їсти і йду додому. Звичайно, мені вже важко на дві родини готувати, дуже сподіваюся, щ скоро син знайде собі гідну жінку.
Просто мене от що цікавить – як вона так легко проміняла родину на ту стару квартиру? Може, їй треба обстежитися? Бо ж не може все просто отак бути?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота