anna
— Тобі ж прямо сказали, щоб ти рот не висовувалась! Хто ти тут така взагалі? — Ярослав презирливо сплюнув на вимитий кахель балкона, навіть не намагаючись приховати зневагу.
— Марія знову телефонує, — тихо мовила Олена, зиркнувши на екран смартфона, що наполегливо вібрував на дерев’яній стільниці. — Ти відповіси чи ми нарешті завершимо цю вечерю в
— Валечко, ну знову твоя фірмова страва без смаку! — Галина Петрівна з характерним стукотом відсунула від себе порцелянову тарілку, на якій ще парувала свіжозварена юшка з лісовими
— Мамо, ти притомна взагалі?! Навіщо ти це скоїла? — голос Ярослава тремтів від обурення, коли він відвів Олену Степанівну в найтемніший куток ресторанного холу. Олена Степанівна лише
— Ти взагалі усвідомлюєш, що ти накоїв?! — голос Марини зривався на хрипкий, тремтячий фальцет, від якого в затишній вітальні, здавалося, починало дзвеніти повітря. — Ти залишив власну
— Ти справді вважаєш, що твої нащадки заслуговують на краще ставлення, ніж мої? — у слухавці відлунював роздратований, майже шиплячий голос моєї старшої сестри Олени. — Хто тобі
— Марино, куди ти зібралася? На годиннику вже десята вечора. — На зустріч випускників, я ж тобі казала. — Уперше чую. І чому так пізно? — Ой, Миколо,
— Андрію, ти знову залишив увімкнену праску й пішов до гаража? — Марина стояла посеред заставленого коробками передпокою, тримаючи в руках гарячий прилад. — А що такого? Я
— Максиме, я вже на межі відчаю, може, ти знайдеш хвилину і сам з нею переговориш? Мої слова вона просто пропускає повз вуха! — Оксана мірила кроками вітальню,
— Мені байдуже, що ти там планувала! Я не замовляв собі цей щоденний супровід із дитячого вереску! — Олег розпалявся все дужче, міряючи кроками невелику кухню. Олена відчула,