anna
Я звичайна дівчина з невеликого містечка під Києвом, яка з дитинства мріяла про казкове весілля з пишною сукнею, музикою і коханим, який би поділяв мою мрію. Але знайти
Я більше не їжджу на дачі батьків – ні своїх, ні чоловікових. Ми з Олегом нарешті зібралися з духом і відмовилися тягнути на собі ці нескінченні городи, де
Мені було лише 20, коли моє життя розсипалося, мов картковий будиночок. Я молода дівчина з маленького містечка на Львівщині, стояла посеред своєї маленької орендованої квартири, тримаючи на руках
Я завжди вважала себе щасливицею. У 20 років я вийшла заміж за Богдана, кохання мого життя, і потрапила в родину, яка стала для мене рідною. Моя свекруха, пані
Мені 27, і я живу сама в маленькій, але затишній квартирі в центрі Львова. Моя робота дозволяє мені працювати віддалено, тож я облаштувала собі комфортний куточок із великими
Моя сім’я — це мій найбільший скарб. З моїм чоловіком Тарасом ми разом уже багато років, у нас двоє чудових доньок — Соломія і Зоряна, які для свого
Вона стояла посеред гамірного торговельного центру в центрі Києва, тримаючи в руках пару елегантних чобіт із м’якої замші. Світло люстр відбивалося від блискучих вітрин, а повітря було наповнене
Життя у великому місті, де оренда квартири коштує 15 000 гривень, а моя зарплата становить лише 20 000, змушувало мене ретельно планувати бюджет. Але одного дня я дізналася
Мене звати Олена, мені 50 років, але всі кажуть, що я виглядаю на тридцять п’ять. Усе моє життя було наче казка: люблячий чоловік Тарас, успішний бізнесмен, забезпечував нашу
В свої 64 роки я думала, що моє життя устелене спокійними стежками: діти виросли, онуки тішать, а наш з Ігорем шлюб, здавалося, був міцним, як дуб. Ми прожили