anna
Марина вперше побачила Оксану ще в старшій групі дитячого садочка «Сонечко» на околиці. Маленькій Маринці було п’ять, коли вихователька поставила поруч із нею новеньку дівчинку з двома світлими
— Ти серйозно? — голос Дмитра тремтів від напруги. — Ти готова все зруйнувати через якийсь там банкет у кафе? Ольга стояла посеред вітальні, схрестивши руки, і дивилась
Оксана вперше побачила Андрія ще студенткою, на одній з тих весняних вечірок у Черкасах, куди її потягнула подруга. Йому тоді було двадцять три, їй — двадцять один. Він
Марина Миколаївна стояла біля вікна свого розкішного офісу на сороковому поверсі, де скло відокремлювало її від розпеченого золота пустелі та хмарочосів Дубая, що впиралися в небо, наче скляні
Весняний вечір у затишному передмісті Києва обіцяв бути спокійним, але в повітрі квартири на десятому поверсі висіла така важка напруга, що її, здавалося, можна було торкнутися рукою. Олена
Анна і Олександр познайомилися на звичайній корпоративній вечірці в невеликій торговій фірмі, де вона працювала бухгалтеркою. Того вечора вона прийшла в простій синій сукні, з легким макіяжем і
— Андрій, відійди від дверей, дай мені хоч чоботи зняти, — видихнула Олена, ледь переступивши поріг. В одній руці вона тримала пакет з мандаринами, який врізався в пальці,
Аромат квітучого жасмину, змішаний із ніжною гірчинкою бергамоту, повільно плив у повітрі сонячної вітальні. Це був той особливий час дня, коли промені світла лягали на паркет довгими золотистими
— То чому ти лікарську не взяла? Я ж у месенджері чітко розписав: на бутерброди нічого немає, батон купив, а покласти зверху — нуль! Оксана застигла на порозі,
Знаєте, зараз, коли в хаті оселилася ця липка, нежива тиша, мені іноді здається, що все наше минуле життя було просто яскравим сном. Таким, знаєте, сонячним, теплим, де пахне