anna

— Я поїду на відпочинок без тебе! Мені потрібна перерва від тебе і від наших дітей! — твердо заявив чоловік, не підозрюючи, який сюрприз на нього чекає. Олена

«Коли ж це нарешті закінчиться, я вже не можу!» — Богдан з роздратуванням дивився на гору немитого посуду, що залишилася в раковині. Кілька секунд він розмірковував над усім,

— Ми даруємо вам 100 тисяч гривень, — голос Дмитра пролунав, мов урочиста фанфара, заповнюючи весь банкетний зал своєю силою та впевненістю. Аплодисменти спалахнули майже миттєво, гості за

— Доброго ранку! Це сусідка вашої матері, про яку ви забули. Мені соромно, що вона має таких синів! Я сиділа за комп’ютером, серце калатало, коли натискала “відправити”. Це

Мене звуть Анна, мені 50 років, і я живу в невеликому місті на заході України разом із чоловіком Петром та нашою дорослою донькою Марією. Я працюю вчителькою в

— Маріє Іванівно, чому ви так поводитеся з нами? Ми з хлопцями маємо всі підстави залишатися тут, адже це наш дім, і ми нікуди не збираємося переїжджати! —

— Ти не гідна бути частиною нашої родини, — вигукнула моя колишня свекруха, її голос тремтів від обурення, коли вона дізналася про те, що я при надії. —

— Давай без оцієї корони на голові, люба моя? Якщо ти до тридцяти років гуляла в дівках, то дякуй долі, що я на тобі одружився. — Як ти

— Ти бачила, що вона витворяє? — прошепотіла моя подруга Марта, схилившись до мене так близько, що я відчула її парфуми. Її очі блищали від подиву, коли вона

— Привіт, сонечко! Як пройшло ваше свято? Ти щаслива від усього? — Ой, бабусю, все було просто чарівно, як у мрії. — Шкода, що я не змогла побачити.