anna

— Ти знову взяв 3000 гривень із скарбнички, не спитавши? — я ледве стримувала себе, дивлячись на Олега, який уникав мого погляду, бурмочучи щось про «невідкладні витрати». Мало

— Ти чула, що вони задумали? — шепотіла я самими губами стоячи біля вікна, коли голоси з подвір’я долинули до моєї спальні. В голові гуділи слова, які я

Сім років тому я думала, що одруження з Сашком принесе мені щастя, але не знала, що його мама, Марія Іванівна, вирішить керувати нашим життям, включно з нашими фінансами.

— Ти заробляєш непогано, а жити на ці гроші не навчилась — дорікнула вона, несучи чергове «ідеальне» постільне. – Подумати тільки: мати щомісяця такі гроші і жити так.

— Богдане, уявляєш, мені дали премію — цілих 30 000 гривень! — радісно вигукнула я, заходячи на кухню. Тієї миті я мріяла про море і відпочинок, якого ми

— Ти заробляєш 50 тисяч на місяць, а штори за 2000 гривень не можеш купити нормальні! — дорікнула мені вчора ця жінка. Я грюкнула дверцятами шафи, аж чашки

— Знаєш що, Тарасе? Забирайся геть! — не стрималася я, мій голос тремтів від обурення. — І забери свою маму, і Христину, і цю твою Вероніку! Аліменти залиш

— Мамо, ми знову залишилися без копійки, чи не так? — запитав мій шестирічний син Олексій, коли я намагалася приховати від нього порожній гаманець із сумою в 0

Я сидів на холодній лавці в парку, кутаючись у старий плащ, і згадував, як колись син Тарас просив: — Тату, позич 20 000 гривень, треба на ремонт, а

Мій день народження завжди був особливим, але цього року я сиділа сама, переглядаючи старе сімейне відео, де ми з чоловіком Іваном радісно святкували перший рік нашої доньки Оленки.