anna

— Знаєш, Марку, — сказала я, дивлячись йому просто в очі під тиху мелодію оркестру в санаторному залі, — коли ти запросив мене на цей танець учора ввечері,

— Світлано, — сказав мій чоловік, стоячи посеред вітальні й нервово переминаючись з ноги на ногу, — мама потрапила в скрутне становище. Ми повинні її виручити єдиний вихід

— Олеже, а ти  подумав обговорити це зі мною? Мій робочий кабінет, де я веду всі проекти, має стати її кімнатою? Ти ставиш мене перед фактом, ніби моє

— Олеже, ти справді вважаєш, що я маю оплачувати відпочинок твоїй сестрі на морі? Вона доросла жінка, а ми ледве зводимо кінці з кінцями в цій панельній двокімнатці

— Сергійку, — сказала я, дивлячись чоловікові прямо в очі за вечірнім столом, коли донька вже спала, — поясни мені, будь ласка, хто та жінка, яка приходила до

— Андрію, і ти, Галино Степанівно, послухайте мене уважно, — промовила я, стоячи посеред кухні й дивлячись їм обом просто в очі. — Ця квартира — мій дім,

Я відчинила двері, і в ту мить повітря між нами стало таким густим, що здавалось, його можна було торкнути пальцями. На порозі стояли батько й мама — постарілі,

— Максиме, що ти тут робиш із цими квітами? — запитала я, відчиняючи двері квартири й побачивши колишнього чоловіка на порозі. Він тримав величезний букет червоних троянд, а

— Бабусю брати не будемо, вона стара, тільки настрій усім зіпсує! — Ну що, давайте вирішувати, куди дінемо маму? — дядько Богдан барабанив товстими пальцями по полірованому столу,

— Мамо, тату, Ларисо, — з твердою рішучістю в голосі промовив мій чоловік Сергій, звертаючись до нежданих гостей, які заповнили нашу вітальню під час мого святкування, — вам