anna

— Хватить мені казки розповідати! Не Тарасів це син, ти мене в цьому не переконаєш! — гримнула я, Олена Василівна, і щосили грюкнула дверима перед носом Софії. —

Я познайомилася з Єгором на виставці сучасного мистецтва — зовсім випадково, серед натовпу людей, які робили вигляд, що розуміють сенс полотен із кольоровими плямами. Я стояла перед картиною,

Я стою на кухні, готуючи вечерю, коли чую, як відчиняються двері. Мій чоловік, Андрій, заходить, втомлений після довгого дня. “Ти їстимеш? Чи у батьків уже поїв?” — питаю

Я сиділа за кухонним столом, коли Максим, мій чоловік, кинув фразу, від якої я мало не впустила чашку. Чай вихлюпнувся на нову скатертину, залишивши темну пляму, яка, здається,

Олексій завжди вважав, що порядок у домі — це святе. Його дратувало все: розкидані іграшки, недомитий посуд, дитячі малюнки, які Наталя приклеювала на холодильник. Він щиро думав, що

Я вимкнула монітор, відкинулась у кріслі й потерла втомлені очі. Робочий день добігав кінця, офіс поступово спорожнів, а за вікном уже темніло — зимовий вечір настає рано. Я

Я стояла біля плити, помішуючи картоплю в каструлі, коли тиша в нашій маленькій кухні стала нестерпною. На столі лежала купка неоплачених рахунків, а поруч — аркуш із моїм

Я їхала з медичного центру, сповнена радості. Щойно спеціалісти підтвердили: я при надії! Сім років ми з Тарасом мріяли про дитину, витримували невдачі, але я не втрачала віри.

Я сиділа за кухонним столом, коли задзвонив домофон. Ми з Олегом планували їхати на дачу з дітьми, але несподіваний гість змінив усі плани. Відчинивши двері, я побачила тітку

Мені було 20, коли з’явилась моя Соломія. Ми завжди були нерозлучні — разом мандрували Карпатами, сміялися над дурними жартами, ділилися таємницями. Подруги казали, що ми більше схожі на