А може ви забуваєтесь? – несподівано навіть для себе сказала Олена. – Може це ви повинні мені подякувати, що маєте дах над головою?
Олена стояла біля дзеркала й востаннє поправляла фату. Вона злегка тремтіла від хвилювання, адже за кілька хвилин мало початися її весілля з Михайлом, людиною, з якою вона пов’язувала
Струшуючи джинси чоловіка перед пранням, Надія раптом натрапила на чужу (чи то пак, незнайому) банківську картку в кишені. «Дріб’язок не витягнув», — майнула думка, але коли Надія роздивилася знахідку, їй аж зле стало
Надія поспіхом перебирала речі у шафі, шукаючи свою синю кофтинку з ґудзиками на рукавах. Вона виглядала стомлено після важкого робочого дня, адже ось уже понад рік жила в
Який відпочинок? — вигукнула вона, не відриваючи очей від ноутбука, де була відкрита таблиця з їхнім сімейним бюджетом
— Слухай, може, цього року на відпочинок поїдемо? — Богдан, повернувшись із кухні з пляшкою води, поглянув на дружину. Але Марія зустріла його погляд так, ніби перед нею
Все різко змінилося, коли Галина Григорівна — свекруха, що мала тонкий смак, але не відзначалася великою щедрістю на компліменти, уперше скуштувала Катерининого борщу
— Що з тобою сьогодні не так? — суворо запитала Галина Григорівна, звертаючись до своєї невістки з уважним, майже пронизливим поглядом. — Ти вирішила влаштувати якісь суперечки? Катерина
Ольга Петрівна не дуже полюбляла Ірину. Їй здавалося, що дівчина не досить акуратно веде господарство, одягається простувато і готує без ентузіазму. Свекруха постійно нагадувала, що у їхній родині завжди цінувалися порядок та акуратність
«Це взагалі несмачно!» – обурено промовила Ольга Петрівна, відкладаючи ложку на дубовий стіл, накритий білою вишитою скатертиною. Її голос був різким, на обличчі жінки читалося роздратування. Невістка, Ірина,
Після відвідин тітки Дарії Галина Петрівна ще довго сиділа в кухні. Думала про свою долю й долю Оксани. «Сама я спершу вийшла за нелюбого. Тільки змирилася — і він у засвіти пішов. Донька моя взагалі не мала чоловіка. А тепер онука.» — зітхнула вона
— Піди вже, он він стоїть біля паркану добру годину, — мовила бабуся, крадькома визираючи у вікно. Оксана, почувши її слова, підійшла до вікна й побачила знайому постать
За вікном вечірнє небо насупилось важкими сніговими хмарами, а стежку до хвіртки вже засипало білим покривалом. Здавалося, ніби сама природа прагне ізолювати стареньку хату від усього світу, уможливити її тиху самотність
— У тебе ноги зовсім ослабли, мамо. Може, переїдеш до нас? — запитав Андрій, намагаючись приховати тривогу в голосі. — Ні, сину, — відповіла Галина, не відводячи погляду
Павло натягнуто всміхнувся, глянув угору й одразу змінив тему, удаючи, ніби нічого серйозного не сталося.
– Мама знову телефонувала, хвилюється, чи ти добре про мене дбаєш, – зітхнувши, мовив Павло. Я сиділа на дивані й неквапливо гортала стрічку новин на планшеті. Почувши слова
Максим завжди захоплювався дружиною. Особливо тим, як смачно вона готує. Він чув від друзів і знайомих, наскільки розлінились сучасні жінки, а його сама біжить на кухню
— Знову треба до твоєї мами! Скільки це триватиме? — вигукнула Олеся. Максим мовчав і вдавав, що не чує її слова. А дівчина чудово розуміла, що з цим
Я вам сюрприз приготувала, – по обличчю свекрухи пробігла дивна гримаса. — Якщо ви зараз зайдете, то нічого не вийде. Ідіть поки що погуляйте
– Ви чого так рано з відпустки повернулися? – свекруха виглядала з-за дверей, не даючи відкрити її цілком. — Мам, це не смішно, — отямився Сашко, він спробував

You cannot copy content of this page