anna

— Вікторе, ти справді зараз це кажеш? Я просто хочу почути це ще раз, аби переконатися, що мені не вчулося, — Тетяна сиділа за столом, стиснувши пальці на

— Марино Степанівно, ви не повірите, наскільки ця річ пасує до моєї нової сукні! Я просто мусила її приміряти, поки вас не було. Це ж справжнє срібло, так?

— Скажи мені відверто, сину, для чого я вас із Наталкою на цей світ привела? Щоб на схилі літ у порожній хаті черствим хлібом харчуватись та водою запивати?

— Олю, ти тільки поглянь, яка краса! Якраз під мій новий сарафан підійде, — Зоряна, сестра мого чоловіка Максима, крутилася перед дзеркалом у нашому передпокої, прикладаючи до обличчя

— Славко, ти бодай усвідомлюєш, що ти накоїв? — мій голос тремтів, але я намагалася тримати спину рівно, дивлячись прямо в очі чоловікові, який за десять років став

Весняне сонце ледь торкнулося обрію, коли Мар’яна відчула лагідний дотик. Олексій обережно погладжував її живіт, завмерши в очікуванні найменшого руху всередині. Це був їхній ранковий ритуал протягом останніх

— Ти справді вважаєш, що твоя мати в нашому номері під час медового місяця — це «оптимізація витрат»? — голос Марини тремтів, наче натягнута струна, що ось-ось лусне.

— Доброго ранку, молодята! Ми вирішили, що ви тут без нас зовсім занудьгували, тому приїхали жити до вас. І знаєте, тут треба негайно все переробити, бо ви зовсім

— Ти справді збираєшся забрати частку в бабусиній оселі у рідного брата? Ти ж знаєш, що в нього четверо малих, а п’яте вже на підході! — голос матері

— Тобі справді настільки байдуже до того, що дитяча мрія розсипається на порох через твоє небажання трохи поступитися власним спокоєм, Олено? Голос Вікторії у слухавці тремтів від ледь