Не починай. Із подругами ще встигнеш зустрітися. А в мами з батьком саме зараз вільний час – от і приїдуть. Сказали, що хочуть сьогодні, отже, сьогодні. Телефонуй своїй Марії та попереджай, що тебе не буде
– Який ще дівич-вечірка? Що собі вигадала! – у трубці почулося обурене бурмотіння. – Станіслав мав би тобі це заборонити, навіть якби ми не приїжджали. А раз ми
Ці слова образили Галину Іванівну настільки, що вона кілька місяців не виходила на зв’язок. Мені навіть здалося, що це добре: зникне потреба відмовлятися від принесеної їжі, а вона перестане марно витрачати час і сили
Мене звуть Лідія, мені 29 років, і я ось уже чотири роки заміжня за Віктором. Ми обидвоє з невеличкого містечка, але одразу після весілля переїхали до обласного центру
Він навіть трубки не взяв. Я телефонувала разів з двадцять і це тільки за останню годину. Ну от якби ваша мама от так вам надзвонювала, невже б ви ігнорували?
Він навіть трубки не взяв. Я телефонувала разів з двадцять і це тільки за останню годину. Ну от якби ваша мама от так вам надзвонювала, невже б ви
Гості дорогенькі, що ж це ми всі посідали?! У нас же наречену викрали! Молодий, готовий викуповувати свою суджену? – голосно сказав тамада, ледь відлунали оплески після чергового тосту
– Гості дорогенькі, що ж це ми всі посідали?! У нас же наречену викрали! Молодий, готовий викуповувати свою суджену? – голосно сказав тамада, ледь відлунали оплески після чергового
Марку, ти ж розумієш, що сестрі потрібна допомога, — голос матері набув іншого тону. — Вона ж одна у великому місті, без підтримки
— Марку Євгеновичу! — голос Ольги Петрівни лунав так голосно, що Дарина, яка була на кухні, чула кожне слово. — Це що таке?! Ти виставив свою рідну сестру
Щоб ви розуміли, цілий вечір тільки й мови було що про той подрібнювач гілок. Ми тему переводимо, а той знову за своє. Виходило, що ми непотріб на подвір’я привезли, бо такого він би собі ніколи не придбав
Ми мусили поночі їхати додому. Ночували у машині, добре, що заїхали у відстійник для фур, там до ранку і перебули. Мені і досі соромно батькам в очі дивитись.
Ось, речі його привезла, сам приїде пізніше, після того, як здасть іспити. Все, давай, забирай зі свого ліжка що там у тебе лежить. Хлопці зараз винесуть
— От сюди заносьте, сюди! – чую я крізь сон голос свекрухи. – Ліно, ти де там? Ще спиш, чи що? Сьома ранку вже всі нормальні люди прокинулись,
Але те, що сталося сьогодні, здивувало Олену. А більше того засмутило. Тому що вона змушена була вигнати зі своєї квартири рідну тітку, яка прийшла до неї у гості. І зовсім не очікувала від себе такої реакції
— Яка ти мені після цього племінниця? Та я тепер тебе й знати не бажаю! — голосно, щоб чули всі сусіди, говорила обурена  жінка. — Іди, тобі говорю,
Деякі менеджери навіть звільнилися. Вони не хотіли працювати під керівництвом двадцятисемирічної дівчини
У просторому кабінеті автосалону панувала ділова атмосфера. Віра уважно вивчала звіти з продажу за останній квартал. Цифри тішили. Приріст становив майже сорок відсотків порівняно з минулим роком. Віра
І тут його охопив сумнів. Потрібно було перевірити Олену, але просто так перевіряти було нудно.
Мироне, нічого особистого, але тобі допомагати було поганою ідеєю. Не натякаю, але ти як друг повний нуль, а як керівник взагалі порожнє місце. Дивно, що всі ці роки

You cannot copy content of this page