anna

Коли сваха мені на поріг, то я одразу побачила, що не “добридень” побажати та жінка до моєї хати прийшла. Бо хто знав у селі Оксану, то вже бачив

Ще коли я побачила той пакунок то мені в носі свербіти почало. Навіть не розпаковуючи того дару я вже розуміла, що поверну його тим людям. Донька хлипає мені

Я оте сонне царство швидко розворушила по приїзді. Невістка вічно заспана і виморена від сидіння у хаті і нічого не робіння. Де тільки понабирались того: — Я з

— Не зважай, – каже мені Петро, – Не варта та справа твої сліз. Порадій за Орисю, бачиш вона щаслива у тій сім’ї. Але як я маю не

Реакція свахи мене щиро обурила, якщо чесно. Знаєте, я ж принесла подарунок від щирого серця, як собі. Так, грошей я не витрачала в цьому випадку, але якби ж

Свекруха ще й не розуміє, чого то люди в селі на неї з осудом дивляться. Вважає, що нічого такого вона не зробила і може прямо в очі дивитись

Я завжди вважав свою маму розумною, сильною жінкою, я пишався нею. Подумайте тільки: виховала мене сама, працювала, стежила за собою, ніколи не скаржилася на життя. Для мене вона

Я завжди вважала себе сучасною незалежною жінкою. Працювала, займалася спортом, стежила за собою, вела активний спосіб життя. Не раз чула від оточуючих захоплені слова про те, як добре

Я дивна. От що я почула від власної доньки нещодавно. Росла вчилась, то мама було й нормальною, а тепер я дивна, як виявилось. — Я не розумію чого

Не так я виховувала свою дочку, не так. І, якщо чесно, я просто не знаходжу собі місця від обурення після того, чому стала свідком нещодавно. найприкріше, що донька,