anna

— Що ти собі дозволяєш? — вигукнув Богдан, влітаючи до кімнати з похмурим обличчям. — Мама розповіла, як ти до неї говорила абсолютно без причини! Я відірвалася від

— Оксана, ти мусиш зрозуміти, що ми твоя сім’я, і ти не можеш просто так відвертатися від нас! — голос матері в телефонній трубці тремтів від напруги, ніби

— Олеже, це мої заощадження, я їх сама заробила! — вигукнула я, намагаючись пояснити чоловіку все. Його очі блищали від роздратування, а голос був геть чужим: — Та

Я дивилася на свого сина, який сидів навпроти мене за кухонним столом, і мені було неймовірно прикро. Його обличчя було блідим, очі втомленими, а руки тремтіли, коли він

— Ви жартуєте, правда? — я ледь стримувала нервовий сміх, тримаючи на руках нашу маленьку Софію, якій щойно виповнився рік. — Мамо, ви ж розумієте, що в нас

Я все життя мріяла про велику, дружну родину. Виросла в інтернаті, де свят не було, лише сірі будні, тож у моїх мріях зароджувалася картина: затишний дім, святковий стіл,

— Я поїду на відпочинок без тебе! Мені потрібна перерва від тебе і від наших дітей! — твердо заявив чоловік, не підозрюючи, який сюрприз на нього чекає. Олена

«Коли ж це нарешті закінчиться, я вже не можу!» — Богдан з роздратуванням дивився на гору немитого посуду, що залишилася в раковині. Кілька секунд він розмірковував над усім,

— Ми даруємо вам 100 тисяч гривень, — голос Дмитра пролунав, мов урочиста фанфара, заповнюючи весь банкетний зал своєю силою та впевненістю. Аплодисменти спалахнули майже миттєво, гості за

— Доброго ранку! Це сусідка вашої матері, про яку ви забули. Мені соромно, що вона має таких синів! Я сиділа за комп’ютером, серце калатало, коли натискала “відправити”. Це