anna

Коли я вперше переступила поріг дому моєї свекрухи, то відразу зрозуміла, що потрапила в якийсь інший, дивний світ. У цій родині виховували трьох синів, і всі вони, разом

Ми зустрілися в метро абсолютно випадково, коли вагон хитнуло, і я ледь не впала просто в обійми незнайомця. Він підхопив мене, усміхнувся так щиро і спокійно, що я

Ви знаєте, іноді я дивлюся на старі фотографії, де мій Андрійко ще зовсім крихітний, і не можу повірити, що це той самий чоловік, який сьогодні ледь знаходить хвилину,

Знаєте, бувають дні, коли ти сидиш на власній кухні, дивишся у вікно на вечірні вогні міста і згадуєш, про яке життя ти мріяла, коли вперше одягала білу сукню.

Сонце того дня пекло немилосердно, хоч уже й серпень котився до кінця. Ми з моєю давньою подругою повільно йшли алеєю нашого старого міського парку. Навколо галасували дітлахи, шелестіло

Ну от скажіть мені, люди добрі, хіба я багато просила? Кожна мати мене зрозуміє. Коли ти сама, без чоловіка, витягуєш сина, віддаєш йому всю душу, кожну копієчку, ночами

— Розумієш, Галю, я спочатку теж думала, що моя донька Світлана просто капризує, — сказала я своїй давній подрузі, наливаючи нам у чашки теплий липовий чай. — Коли

— Ой, сину, сину… Як же добре, що ти тоді не встиг зробити ту найбільшу помилку у своєму житті, — сказала я, підливаючи Андрію гарячого чаю у велику

— Сталося це рівно три роки тому, мамо, а я досі здригаюся, коли згадую ту кухню, — сказав я, сідаючи на підвіконня і дивлячись на свій старий велосипед.

Шкільні роки залишили в моїй пам’яті один особливий спогад, який досі зігріває серце теплими почуттями. Саме тоді я вперше дізнався, що таке справжнє, глибоко приховане захоплення іншою людиною.