anna

— Андрію, подивися на це! Я знайшла живого павука, і він оселився прямо над твоїм робочим столом! Ти взагалі бачиш, що тут відбувається?! — Я тримала себе в

— Я втомилася, Олено. Я просто виснажена цим театром, — у голосі моєї сестри, Катерини, відчувалася така гіркота, що мені стало по-справжньому тривожно. — Ми сидимо, Тарас і

— А я тебе питаю: де ти був, Артеме?! — Мої слова пролунали тихо, але в них була така крига, що вона могла б заморозити все наше невелике

— Ти навіщо це зробила?! Навіщо ти туди подзвонила?! — Олесь стояв на порозі моєї кухні, і я вперше бачила його таким: його очі палали не обуренням, а

— Навіщо дарувати набір інструментів для абсолютно нового автомобіля? — Голос Марти дзвенів від відвертого глузування, ніби вона зверталася до когось, хто зовсім не орієнтується в сучасному житті.

— Андрію, скарбниця нашої маленької держави порожня, — я підійшла до чоловіка, коли він переодягався після роботи. Я намагалася говорити максимально жартівливим, легким тоном, з посмішкою на обличчі.

— Ви що, з глузду з’їхали?! Третя дитина? Вам що, мало клопоту? — Голос моєї матері, Олени Володимирівни, пролунав у слухавці з таким обуренням, наче я повідомила їй

— Послухай, Даниле, — мій голос звучав дещо напружено, я намагалася зберігати спокій. — Я ціную твою пропозицію. Але мені потрібно розуміти одну річ. Якщо ми одружимося, що

— Ти лицемірка! Ти нічим не краща за тата! Ти казала, що ми для тебе найголовніші, а тепер робиш те саме, що й він! — Голос Софії, моєї

— Наталю, мені це вже остогидло! — Дмитро підняв долоню, а потім із гучним звуком, що різав тишу, опустив її на кухонний стіл. Від цього різкого руху чашки