anna

Я стояла посередині вітальні свекрів, тримаючи на руках однорічну Соломійку, яка щойно зробила перші кроки й тепер радісно плескала в долоні. Дядьки з родичами, розсаджені за святковим столом,

Я стояла на балконі своєї трикімнатної квартири, дивлячись на вечірнє місто, що блимало вогнями. Мені було 55, і серце калатало так, ніби я знову дівчинка на першому побаченні.

— Ти що, знову починаєш? — Артем різко відсунув тарілку з варениками, так що сметана розлетілася по столу. — Я ж сказав: не тисни на мене! Скільки можна

Я стояла в центрі весільного залу, тримаючи руку Артема, коли двері з гуркотом відчинилися. Увійшли вони – мої батьки, яких я не бачила роками. Мама в старому пальті,

— Двері відчиняйте негайно! — гримів за дверима грубий голос свата Петра. — Гроші на стіл, я порахував знаю скільки там! Половина наша, по-чесному ділимо! Я стояла в

— Ти серйозно, Інко? Ти зекономила на власних дітях, аби купити це… — він махнув у повітрі зім’ятою папкою, — цей безглуздий санаторій? Я не жебрак! — Це

Я стояла біля відчинених дверей своєї власної квартири тримаючи в руках два важкі пакети напенені речами мого безробітного чоловіка Романа. Він стояв у коридорі поруч: розгублений, ще явно

— Олеже, якщо ти ще раз скажеш, що я вдома нічого не роблю, ми серйозно поговоримо про наше подружнє життя! — вигукнула я, тримаючи сина на руках, а

— Олексію, ти серйозно? — мій голос був спокійним, але всередині все кипіло, коли я поклала на стіл теку з документами. — Думаєш, я просто так піду і

— Ні, Олено, ти просто не розумієш усієї глибини нашої ситуації! — голос Карини, яка сиділа за моїм маленьким кухонним столом у тісній однокімнатній квартирі, тремтів від напруги